Нескінченність не для слабаків. Книга про менеджерів, які хакнули систему держуправління. Юрий Голик

же картина змінилася радикально: 15 % податку на доходи фізичних осіб (ПДФО) скеровується до обласного бюджету і 60 % – до місцевих бюджетів – міста, села чи ОТГ. Також 10 % податку на прибуток підприємств, зареєстрованих на території Дніпропетровської області, йде до обласного бюджету. Є й інші податки, що потрапляють до нього ж, але ПДФО і податок на прибуток – ось два найголовніші джерела доходів області: 52 % і 22 % відповідно.

      Проста логіка підказувала: якщо ми хочемо більше грошей для бюджету розвитку, нам потрібно більше працюючих підприємств на території області. Крім того, нам треба, щоб вони офіційно оформляли співробітників – тільки так можна добитися сплати ПДФО. А щоб ці підприємства могли собі дозволити виплачувати зарплату не в конвертах, а офіційно, їм потрібні робота, замовлення. І обласний бюджет – той самий «роботодавець», локомотив, який здатен витягнути економіку регіону і не тільки.

      ПДФО розподіляється серед усіх місцевих бюджетів – обласного, районних, міських, сільських. Вливаючи ці гроші в ринок через ProZorro, ми збільшуємо надходження від того ж ПДФО до місцевих бюджетів. Збільшуючи його надходження до обласного бюджету, ми причепом тягнемо і місцеві бюджети, і держбюджет.

      Я не знаю, що зараз відбувається в інших областях: ми перестали за ними уважно слідкувати. У нас просто немає часу аналізувати їх надто детально. Ми спостерігаємо за ними в режимі helicopter view і запозичуємо кращі практики. Але я достеменно знаю, що 2012-го року – ситого, стабільного року – у бюджеті нашої області всього 5 % власних доходів ішло до бюджету розвитку.

      З початком децентралізації податки перерозподілилися. Наш бюджет постійно збільшувався, і в 2018 році вже 55 % усіх власних доходів області було скеровано у бюджет розвитку. У 2019-му – це вже 62–65 %. І ми – єдина область, у якій досягнуто такого показника.

      Наша мета, і вона цілком досяжна, – 100 % усіх власних доходів області йдуть до бюджету розвитку. А те, що я вище назвав «проїданням», тобто більш-менш постійні видатки області (на підтримку тієї ж медицини чи освіти) фінансувалися б за рахунок субвенцій інших бюджетів, у тому числі державного.

      За чотири роки тільки з обласного бюджету в розвиток, в інфраструктуру Дніпропетровської області було вкладено 30 мільярдів гривень. Це приблизно 1 мільярд євро.

      Багато це чи мало? Дуже багато. Чому? Тому що цей мільярд євро потрапив на приватний ринок, що приблизно дорівнює сумі іноземних інвестицій у наш регіон за ці роки.

      Цей мільярд євро потрапив дорожньо-будівельним компаніям, будівельникам, постачальникам обладнання, шкільних автобусів – усього того, що закуповує обласна влада. І це в мільярд разів більше, ніж було до того.

      Нині влада на місцях іноді й сама до кінця не розуміє, звідки у неї з’явилося стільки грошей у бюджетах. Але ми розуміємо, що все це за рахунок ПДФО. Саме з цієї причини ми навчали підприємців працювати у ProZorro. Почавши робити це раніше за всіх, ми здобули велику перевагу: 120 мільярдів гривень, зароблені за рахунок держзамовлень підприємствами нашої області, – це і є результат нашої роботи.