Автобіографія. Бенджамин Франклин

вам, як у такій ситуації я надбав свій невеликий талант.

      У місті був ще один книжковий хлопець на ім’я Джон Коллінз, з яким я був добре знайомий. Інколи ми дискутували й дуже полюбляли посперечатися, прагнули переконати один одного. Така схильність до суперечок, між іншим, здатна перетворюватись на погану звичку, часто роблячи людей абсолютно нестерпними в компанії інших через обставини, в яких її застосовують в життєвих ситуаціях. Тобто, крім того, що вона підкислює та псує розмову, вона розпалює протистояння та ворожість там, де могла би виникнути дружба. Я посягнув це, читаючи дискусійні книги про релігію мого батька. Відтоді я спостерігав, що люди зі здоровим глуздом рідко мають цю звичку, окрім юристів, працівників університетів і різноманітних людей, які виросли в Единбурзі.

      Примечания

      1

      Переклад О. Заремби – Прим. перекладача.

      2

      Альманах Бідного Ричарда – щорічний альманах, який друкувався Бенджаміном Франкліном, під псевдонімом «Бідний Ричард» або «Ричард Сондерс» – Прим. перекладача.

      3

      Тут Ф. В. Пайн звертається до американців – Прим. перекладача.

      4

      Багатогранний Франклiн. Пол Л. Форд.

      5

      Колекція сатиричних робiт Франклiна The Bagatelles – Прим. перекладача.

      6

      Проте подiл на глави та заголовки зробленi теперiшнiм редактором (Френком Вудвортом Пайном – Прим. перекладача).

      7

      Френк Вудворт Пайн – Прим. перекладача.

      8

      Маленьке село неподалiк Вiнчестера в Хемпширi, що в пiвденнiй Англiї. Тут була замiська садиба єпископа Санкт Асафу, доктора Джонатана Шиплi, «доброго єпископа», як любив про нього казати доктор Франклiн. Їхні стосунки були близькими та довiрливими. За своєю кафедрою та в Палатi лордiв, а також у суспiльствi єпископ завжди виступав проти суворих заходiв Корони щодо Колонiй. Бiгелоу.

      9

      З цього приводу Вудро Вiльсон сказав: «I несподiвана та чарiвна особливiсть цiєї книги «Автобiографiї» в тому, що (просто збагнiть це) в нiй немає ницого тону чванства, але є лише твереза та щира оцiнка доблесного чоловiка власного кар’єрного шляху». Гiббон та Хьюм – найвидатнiшi британськi iсторики, якi були сучасниками Франклiна, висловлюють у своїх автобiографiях тi ж самi почуття щодо доречностi самовихваляння.

      10

      Див. вступ.

      11

      Дрiбний