Кінець світу. Том 2. Пiсля…. Василь Базів

хотів сказати? У 99 із 100 випадків відповіді немає. Не література – полова.

      Цивілізація майя, очевидно, була за державно-суспільним устроєм чимось на зразок ЄС, але вкупі їхню співдружність тримали не торгові тарифи, вільні економічні зони чи спільна валюта, а спільний галактичний, недосяжний для нас за масштабом світогляд.

      Не встановлено, чи у цьому МС – Майянському Союзі – було щось таке на кшталт нашого Єврочемпіонату із найпопулярнішої спортивної гри? Однак у кожному місті неодмінно був обов’язковий об’єкт інфраструктури – стадіон. Англійці більш схильні вживати вираз – «корт для гри у м’яч».

      Скільки у нас цих ігор у м’яч – футбол, волейбол, баскетбол, гандбол, ватербол… У них була гра одна, але чи гра?

      У нас дві команди ганяють цю кулю як завгодно – руками, ногами, жбурляють у ціль – малу чи велику. Тисячі на трибунах улюлюкають, і все тут. А який смисл у цій біганині? Хлопці, які за це отримують мільйони прожиткових мінімумів, – може, це хіба що для них має сенс. А для зачарованого ними стадіону або цілого людства? Зрештою, може бути й так, як у нас, – просто естетичне задоволення. Азарт. Емоції. Може, саме це треба називати смислом, але якийсь такий він малозначущий і невловний, якщо чесно.

      У майя зовні наче теж гра. По сім гравців у двох командах. Але правила ж які – не можна грати ні руками, ні ногами, ні головами, а усією рештою частин тіла – можна. Я бачив, як це відбувається, – дуже складно. Навіть для уродженця цих країв, що трохи південніше, геніального футболіста № 1 усіх часів і народів – Леонеля Мессі. Спробуй стегном влучити у кільце не більше ніж у баскетболі. Та й потім чисельність команд удвічі менша, ніж у футболі, а поле у півтора раза довше.

      Але не у цьому головна відмінність щодо ускладнення. Грають не на рівному горизонтальному полі. А у трьох площинах – середина таки горизонтальна, а дві бічні частини поля – під кутом. Доволі гострим.

      І навіть у таких умовах і на такому полі голи вони забивали. Ну і що? А те, що то була гра лише за формою, а за змістом – божественний ритуал. Розмова з Богом. Я би так сказав: поєднання спортивної гри із Літургією.

      Навіщо спочатку йти до церкви, а потім на футбол? Тут два в одному – не біганина пустопорожня, а гра зі смислом.

      У кожному конкретному ігровому сюжеті сакральний смисл належало відгадати мудрецям-жерцям. У грі вони вбачали волю богів. У тому, що творилося на корті. Їм належало збагнути, що Кукулкан їм хоче сказати. От який смисл… Щоб цей смисл чи замисел божий розгадати.

      Іноді це мало для самих гравців печальний смисл. Їх приносили у жертву. Часом після гри київського «Динамо» хочеться зробити це із нашими київсько-бразильськими лінивими бігунцями.

      У Чечен Іці корт за величиною – найбільший у всьому царстві майя. Дуже добре зберігся. Можна хоч нині зіграти. Особливо це стосується тих, хто готовий зійти на жертовний олтар.

      Однак усе вищевикладене – лише вступ до теми. У 1923 році згадуваний майяніст Морлі зауважив дивовижну річ. Виявляється, співаючою