Мій бос – ідіот. Томас Эриксон

собі владну людину. Це, вочевидь, дуже великий виклик, наприклад, для начальника.

      Найбільший головний біль для цих жовто-зелених помічників – це синьо-червоні організатори, яких вони здебільшого сприймають як формальних, жорстких і занадто зосереджених на роботі.

      Зелено-сині координатори: систематичність і впорядкованість

      Особистості з цією комбінацією кольорів – точні, розсудливі й часто дуже вибагливі. Вони обробляють велику кількість даних і вміють їх чітко та ретельно оцінити. Хоча вони зазвичай дуже хороші – навіть обдаровані – в тому, що роблять, проте схильні недооцінювати власні компетенції. Іноді їм потрібен хтось, хто допоможе їм висунутися на передній план.

      Вони віддані й мають почуття обов’язку.

      Вони не мають проблем, щоб багато років працювати на одному місці. Навпаки – віддають цьому перевагу.

      У групі вони беруть на себе роль координатора. Під час створення проєкту їхнє вміння добре слухати, поєднане з почуттям порядку, стає дуже цінним. Вони також стежать за тим, щоб розпочата робота була завершена повністю. Відчуваючи загрозу, вони можуть здивувати і себе, і своє оточення потужною захисною реакцією.

      Вони допомагають, доки бачать логіку у тому, що відбувається.

      Іноді їм буває важко зрозуміти потреби інших людей, а іноді мотивація інших викликає в них підозру.

      Вони ніколи не реагують імпульсивно й не відволікаються на навколишні багаті й бурхливі події.

      Зелено-сині погано розуміють своє противенство – червоно-жовтих мотиваторів. Вони думають, що ті – абсолютно легковажні, але, на щастя, їх легко обдурити.

      Синьо-червоні організатори: раціоналізм і дисципліна

      Люди з цією комбінацією кольорів багато працюють, вони – надзвичайно раціональні та незалежні. Враховують усі плюси й мінуси та максимально збалансовують рух: знають, коли треба дати газу, а коли – притиснути гальмо. Вони завжди прагнуть удосконалювати себе й хочуть уникати яких би то не було помилок. Усі обговорення з ними – логічні, а дискусії можуть тривати до досягнення конкретного результату.

      Синьо-червоні можуть здаватися зарозумілими, скептичними та педантичними.

      Вони висувають великі вимоги до своїх начальників, які, на їхню думку, повинні не лише бути справедливими, а й давати чіткі вказівки.

      Якщо набір правил й обов’язків (або цілих сфер відповідальності) досить чіткий, вони відчувають себе в безпеці.

      У групі ці організатори почуваються напрочуд добре за умови, що всі прагнуть досягти одного й того самого. В таких умовах проявляються їхні найкращі риси. Їхня сила полягає в здатності до організації. На жаль, внутрішній голос критики, що постійно пояснює, що вони могли зробити щось краще чи в інакший спосіб, може їх обмежувати.

      Їм не подобається, коли їм указують, що і як слід робити.

      Можуть дратувати інших тим, що ніколи не відступають і не здаються. Вони вміють концентруватися, бути й зоставатися реалістами.

      До жовто-зелених помічників вони ставляться