Вірусні ідеї. Як захопити людей своїм проектом. Йерун ван Хейл

екрана».

      • «Не впевнений, що для основної навігації використані правильні назви».

      • «Це однозначно НЕ той колір для кнопок! Ми ніколи не використовуємо такого кольору».

      • «Ми зазвичай так не пишемо».

      Що робити? Презентуючи схожу ідею, маєте так подавати загальну концепцію, щоб у свідомості клієнта виник образ, відчуття, що все вдасться. Конкретних зображень показувати не варто. Наприклад, ви можете продемонструвати мальоване розкадрування, що показує, як застосунок, який відстежує рух громадського транспорту, допомагає користувачеві в стресовій ситуації, але не надати конкретних елементів дизайну самої програми. Тут варто триматися золотої середини: залишити досить місця для інтерпретації, але дати відповіді на найочевидніші запитання.

      Режим «Забагато конкретики» (стисло)

      Причина. Ви не до кінця розумієте сутність своєї засадничої ідеї й боїтеся, що інші її теж не зрозуміють.

      Реакція. Ви проробляєте кожну дрібницю.

      Наслідок. Клієнти починають ставити неправильні запитання.

      Розв’язок. Обговорюйте абстрактні ідеї на абстрактному рівні.

      2. Режим «Рембо»

      Історія. На попередній зустрічі дизайнер взаємодії Анна заводить розмову про те, що важливо досліджувати споживацьку аудиторію. Вона хоче створити портрет типового покупця, щоб орієнтуватися на нього в майбутніх дизайнерських рішеннях, і запитує, чи можна це зробити.

      І тоді керівник компанії-замовника відповідає коротким і різким «Ні». На запитання «Чому?» він пояснює, що його команда чудово знає своїх клієнтів і щодо всієї додаткової інформації Анні варто звертатися безпосередньо до нього.

      Цієї миті спрацьовує інстинкт боротьби, і в Анни починається те, що я називаю «режим “Рембо”». Анна вірить у спрямований на споживача дизайн і обстоює важливість даних, здобутих безпосередньо від користувачів. Вона непохитна і вважає, що мусить розмовляти з покупцями, спостерігати за ними особисто, ставити їм правильні запитання, інакше результати будуть не цілком об’єктивні.

      Що не так? Такі ситуації – запорука катастрофи. Дві людини з протилежними поглядами відмовляються поступатись одна одній. Керівник компанії справді переконаний, що має всю потрібну інформацію, а Анна щиро вірить, що знає найліпший шлях.

      Що робити? Завжди важливо поважати іншу сторону та її думку, навіть якщо ця думка кардинально відрізняється від вашої. Найліпший варіант для Анни – виявити зацікавленість до інформації, яку має керівник компанії-замовника, і розпитати його докладніше. Вірогідно, якість і ґрунтовність наданої інформації Анну здивували б.

      Водночас вона змогла б побачити, чи є в загальній картині прогалини. Якби виявилося, що клієнт не має всієї потрібної інформації, Анна могла б спробувати пояснити, чому її підхід ефективний. Її аргументи щодо того, чому потрібно виконувати дослідження, могли б бути ґрунтовніші й логічніші!

      Режим «Рембо» (стисло)

      Причина. Інша сторона не одразу