Визначні роки. Від 20 до 30. Вмикай на повну та досягай максимуму. Мэг Джей

що раніше… я не була більше… так би мовити, цілеспрямованою».

      Кейт ще могла встигнути щось змінити, але їй справді слід було взятися за себе. Ще до завершення курсу психотерапії дівчина мала власне помешкання, водійські права, друга з гарними перспективами і роботу зі збору коштів у благодійній організації. Навіть стосунки з батьком покращилися. Під час останніх сеансів вона дякувала мені за допомогу в надолужуванні згаяного. Кейт сказала, що нарешті почала жити «в реальному часі».

      Таким і має бути життя у двадцять – тридцять років. Традиційно вважалося, що тридцять – це нові двадцять, і тому десятиріччя до тридцяти років ніби не відігравало особливої ролі в житті. Зиґмунд Фройд якось сказав: «Любов і праця, праця і любов – оце й усе, що треба». І нині таке розуміння формується у більш пізньому віці, ніж раніше.

      Коли батькам Кейт було за двадцять, люди зазвичай одружувалися і народжували першу дитину в 21 рік[4]. Молоді батьки після середньої школи і, може, ще й коледжу бралися заробляти гроші й утримувати свій дім. Оскільки доходу одного з подружжя вистачало для сім’ї, працювали здебільшого чоловіки, а дві третини жінок – ні. Люди перебували в одній галузі протягом усього життя. Тоді пересічна ціна будинку становила 17 000 доларів[5]. Ширилися розлучення і вживання протизаплідних піґулок.

      Потім упродовж життя одного покоління сталося величезне культурне зрушення[6]. На ринку з’явилася безліч зручних протизаплідних засобів, і багато жінок отримали можливість працювати. На початку нового тисячоліття тільки половина молоді від двадцяти до тридцяти років одружувалася в цьому віці, а ще менше народжували дітей. Це перетворило згаданий вік на час новонабутої свободи. Запанувала думка, що навчатися в коледжі й задорого, і не дуже потрібно; що важливіше навчатися в університеті, але в обох ситуаціях часу для дозвілля лишалося вдосталь.

      Упродовж сотень років молодь у двадцять – тридцять років припиняла бути дітьми й перетворювалася на чоловіків і дружин. Утім за якихось кількадесят років у молоді виокремився новий етап розвитку. Юнаки й дівчата, як і Кейт, щодень проживали з почуттям невизначеності між життям у батьківському домі і власному домі, придбаному у кредит.

      Урешті-решт, період від двадцяти до тридцяти років став для молодих людей часом невизначеності. У 2001 році в часописі The Economist вийшла стаття під назвою «Економіка Бріджита Джонса»[7], а основна стаття одного з номерів журналу Time 2005 року називалася: «Познайомтеся з твікстерами»[8]. В обох матеріалах ішлося про те, що відтепер десятиріччя від двадцяти до тридцяти років стало періодом вільного життя коштом вільних доходів. У 2007 році цей вік уже називали «одіссеєвими роками», тобто роками мандрів[9]. Журналісти і дослідники взялися вигадувати химерні назви: «недоросляки», «недолітки», «перерослі».

      Одні кажуть, буцім вік від двадцяти до тридцяти років – це продовження

4

Відмінність бебі-бумерів від міленіалів докладно розглянута у вид.: Neil Howe and William Strauss’s. Millennials Rising: The Next Great Generation (New York: Vintage, 2000).

5

Вартість помешкання в минулому можна знайти в онлайні за адресою: http://www.census.gov/hhes/www/housing/census/historic/values.html.

6

Актуальну інформацію щодо міленіалів можна знайти у звіті Науково-дослідницького центру П’ю за 2010 рік: “Millennials: Confident. Connected. Open to Change”, http://pewresearch.org/millennials.

7

Див.: “The Bridget Jones Economy: Singles and the City – How Young Singles Shape City Culture, Lifestyles, and Economics” у вид.: The Economist, December 22, 2001.

8

Фраза на обкладинці часопису Time за 16 січня 2005 року привертала увагу до статті Лева Ґросмена «Познайомтеся з твікстерами». Ґросмен ґрунтовно й доступно розглянув економічні, соціологічні й культурні зміни, що породили явище твікстерства серед тих, кому минуло двадцять.

9

Див.: David Brooks “The Odyssey Years” у вид.: New York Times, October 9, 2007.