Грушевський, Скоропадський, Петлюра. Даниил Яневский

українських поступовців висловився за автономію України у складі Росії й перейменував організацію на Союз українських автономістів-федералістів. Головою СУАФ обрано С. Єфремова (м), заступниками – Володимира Леонтовича (м) та А. Ніковського (м), членами тимчасового ЦК – Василя Біднова (м), Д. Дорошенка (м), Степана Ерастова, Ф. Матушевського (м), В. Прокоповича (м), О. Шульгина[73].

      В. Леонтович (1866–1933 рр.). Суспільне надбання

      В. Біднов (1874–1935 рр.). Суспільне надбання

Констатація

      Упадає в очі відсутність прізвища М. Грушевського в будь-якому контексті, пов’язаному як із передреволюційною діяльністю ТУПу, так і з легалізацією Товариства як політичної сили. На нашу думку, на цій підставі можна стверджувати, що з’їзд СУАФ засвідчив «розлучення» М. Грушевського з вільними мулярами.

Народження Української Центральної Ради – 327 березня

      Країни Антанти почали наступ під Аррасом, маючи на меті остаточний розгром Німеччини та завершення війни.

КВІТЕНЬУкраїнський національний з’їзд та перші паростки українського фашизму – 16 квітня

      Сполучені Штати Америки оголосили війну країнам Почвірного союзу.

      У Києві, в будинку Купецького зібрання, відкрився Український національний конгрес[74]. Його перша ухвала засвідчила послідовність політичної позиції масонів – членів ТУП/ СУАФ:

      1. «Згідно з історичними традиціями і сучасними реальними потребами українського народу з’їзд вважає, що тільки широка національно-територіальна автономія України забезпечить потреби нашого народу і всіх інших народностей, котрі живуть на українській землі».

      2. «Автономний устрій України, а також інших автономних країн Росії матиме повні гарантії у федеративнім ладі».

      Будинок Купецького зібрання (тепер Національна філармонія України). 1917 р. Суспільне надбання

      3. «…Єдиною відповідною формою державного устрою з’їзд вважає федеративну й демократичну Республіку Російську».

      4. «…Одним з головних принципів української автономії – повне забезпечення прав національних меншостей, які живуть на Україні»[75].

      5. «…Признаючи за Російськими Установчими зборами право санкції нового державного ладу Росії, в тім і автономії України, і федеративного устрою Російської Республіки, <…> до скликання Російських Установчих зборів прихильники нового ладу на Україні не можуть зостатися пасивними, але в порозумінні з меншими народностями України мають негайно (виділено нами. – Д. Я.) творити підстави її автономного життя».

      6. «Український з’їзд, йдучи назустріч бажанням Тимчасового правительства щодо організації і об’єднання громадських сил, признає негайною потребою організацію Крайової ради (Областного совета) з представників українських країв і міст, народностей і громадських верств, до чого ініціативу повинна взяти Українська Центральна Рада».

      7. «Український з’їзд,

73

Нова рада. – 1917. – 28 березня.

74

Усі деталі див.: Бойко О. Формування території Української незалежної держави в часи Української революції (1917–1921 рр.). – К., 2007. – С. 4–9.

75

УЦР… – Т. І. – С. 54–55.