Lustrum. Роберт Харрис

За традицією, після завершення свого виступу перший консул надавав слово своєму колезі, аби той висловився.

      Ще не затихли аплодисменти більшості та свист прибічників Цезаря та Катіліни, а Цицерон знов вигукнув:

      – Слово перед Сенатом має Антоній Гібрида!

      Гібрида, який сидів на передній лаві біля Цицерона, з острахом подивився на Цезаря та встав.

      – Цей закон, який запропонував Рулл, з огляду на те, що я встиг прочитати, це, з точки зору Республіки, річ не дуже добра, – декілька разів він мовчки відкрив та закрив рота. – Тому я проти нього, – він завершив та різко сів.

      На мить в Сенаті запанувала тиша, а потім вибухнув заглушливий галас. В ньому лунали знущання, гнів, радість, шок. Було очевидним те, що Цицерон щойно здобув видатну політичну перемогу – адже всі були впевнені, що Гібрида стане на бік його супротивників-популярів. А він натомість зайняв повністю протилежну позицію – і мотивація його була очевидною: якщо Цицерон відмовився від Македонії, значить, вона належатиме йому, Гібриді. Сенатори з фракції патриціїв, які сиділи за його спиною, нахилялися до другого консула, плескали його по спині, висловлюючи сповнені сарказму слова захоплення. Він намагався вислизнути від цих уїдливих привітань і кидав нервові погляди туди, де сиділи його колишні друзі. Здавалося, Катіліна приголомшений – ніби побачив, як Гібрида на його очах перетворюється на кам’яну статую. А Цезар, поки тривало все це божевілля, сидів, відкинувшись на спинку, склавши на грудях руки, і дивився у стелю, зрідка посміхаючись.

      Завершення засідання стало повною протилежністю його початку. Цицерон пройшовся по списку преторів, а потім почав по черзі питати в колишніх консулів їхню думку щодо запропонованого закону. Їхні думки цілком визначалися тим, до якої фракції вони належали. Цицерон навіть не запитував думки Цезаря: він був ще занадто молодим, не здобув ще жодного імперію. Єдиним, чий виступ пролунав загрозливо, був Катіліна.

      – Ти назвався народним консулом, – звернувся він до Цицерона, коли дійшла його черга. – Подивимось, що про це скаже народ.

      Але в той день переможцем був новий консул – і коли день добіг кінця та Цицерон оголосив про перерву в засіданнях до завершення Латинських святкувань, патриції вивели його з храму та провели додому так, ніби він був не «новою людиною», яку вони зневажають – а одним з них, з патриціїв.

      Цицерон повернувся додому в чудовому гуморі. Нема для політика більшої радості, ніж можливість застати супротивника зненацька. Всюди тільки й було розмов, що про те, як Гібрида перебіг до іншого табору. Натомість, розлюченим був Квінт – і коли останні відвідувачі нарешті залишили будинок Цицерона, він накинувся на свого брата з такою люттю, на яку я й не думав, що він здатний. Ситуація була ще менш приємною через те, що присутніми були Аттік та Теренція.

      – Чому ти не порадився з жодним із нас, перш ніж відмовитися від провінції?

      – А навіщо? Важливий результат. Ти ж сидів навпроти них.