Грозовий Перевал. Эмили Бронте

Лінтон приготував їй негус, Ізабелла насипала їй повні жмені печива, а Едгар стовбичив осторонь та витріщався на неї. Потім вони висушили й розчесали її чудове волосся, і дали їй пару величезних капців, і посадили її біля вогню; і я залишив її такою щасливою, що краще й бути не може, – вона частувала по черзі те цуценятко і Плазуна, якому лоскотала носа, поки він їв; і запалювала живий вогник у бляклих голубих очах Лінтонів, – тьмяний відбиток її осяйної вроди. Я бачив, вони аж умлівали від захвату. Кеті так незмірно вища за них, – та й за будь-кого у світі, правда ж, Неллі?

      – Ця витівка тобі не минеться так легко, – відповіла я, вкриваючи його ковдрою, і загасила свічку. – Ти невиправний, Хіткліфе; і містерові Хіндлі доведеться скарати тебе якнайсуворіше, ось побачиш.

      Мої слова справдилися лише більшою мірою, аніж я того хотіла; Ерншоу аж знавіснів, почувши про цю нещасливу пригоду. А потім містер Лінтон, аби залагодити справу, завітав до нас наступного дня та прочитав молодому хазяїнові цілу проповідь про те, що його родина ступила на слизьку доріжку; і це спонукало його узятися за хлопця по-справжньому. Хіткліфа не відлупцювали, але оголосили йому, що, як він вимовить бодай слово до міс Кетрін, його виженуть геть; а місіс Ерншоу зобов'язалася втримати дівчину подалі від нього – звісно ж, не силоміць, а вдавшись до хитрощів, бо примушувати її було марно.

      Розділ сьомий

      Кеті гостювала у Трашкрос-Грейнджі п'ять тижнів – до самого Різдва. За цей час вона зовсім одужала, а її манери значно покращилися. Місіс Ерншоу, відвідуючи її, потроху здійснювала свій план і намагалася вплинути на самолюбство дівчинки за допомогою гарного одягу та лестощів, які та радо приймала; тому так і сталося, що замість розпатланої малої пустунки, яка влетіла б до будинку і кинулася душити нас в обіймах, із гарненького чорного поні злізла дуже шляхетна особа з каштановими кучериками, що спадали з-під бобрового капелюшка з пір'їною, та в довгій суконній амазонці, яку їй довелося притримати обома руками, щоб зійти на ґанок.

      Хіндлі допоміг їй спішитись, вигукуючи у захваті:

      – Ну, Кеті, та ти ж просто красуня! Я б тебе й не впізнав: ти тепер виглядаєш, мов справжня леді. Ізабеллі Лінтон з нею не зрівнятись, чи не так, Френсіз?

      – В Ізабелли немає таких вроджених даних, – відповіла його дружина, – та Кеті треба слідкувати за собою, щоб знову не розпуститись. Елен, допоможіть міс Кетрін роздягтися, – стривай, люба, ти зіпсуєш свою зачіску, – дай я тобі розв'яжу стрічки на капелюшку.

      Я зняла з неї амазонку, з-під якої сяйнула пишна шовкова сукенка, білі панталони та лаковані черевички; її очі радісно заблищали, коли собаки підбігли її привітати; та вона не сміла до них доторкнутися, боячись забруднити своє розкішне вбрання. Вона обережно поцілувала мене; я уся була в борошні – місила тісто для різдвяного пирога, – тому вона не наважилася мене обійняти; і потім вона озирнулася довкола, шукаючи Хіткліфа. Містер та місіс Ерншоу з нетерпінням чекали їхньої зустрічі, вочевидь