Привиди. Генрик Ибсен

Алвінг. Ну так, читаю.

      Пастор Мандерс. І що ж, почуваєте, що вам краще, ви щасливіші від такого читання?

      Фру Алвінг. Мені здається, що я почуваю себе спокійнішою.

      Пастор Мандерс. Дивно! Але чому саме?

      Фру Алвінг. О, в цих книжках я знаходжу пояснення і підтвердження багато чого такого, про що я й сама думаю. І дивна річ, пане пасторе, в цих книжках, по суті, немає нічого нового; адже так думає й вірить більшість людей, тільки не здають собі в тому справи або не наважуються признатися собі, що це так.

      Пастор Мандерс. Але Боже мій! Та невже ви серйозно вважаєте, що більшість?…

      Фру Алвінг. Так, цілком.

      Пастор Мандерс. Але ж не в нас? Не в нас!

      Фру Алвінг. Ні, чому ж, – і в нас також.

      Пастор Мандерс. Ну, признаюсь!..

      Фру Алвінг. А що ви, власне, можете заперечити проти цих книжок?

      Пастор Мандерс. Заперечити? Не гадаєте ж ви, що я стану вивчати подібні твори?

      Фру Алвінг. Тобто ви навіть не знайомі з тим, що засуджуєте?

      Пастор Мандерс. Я досить багато читав про ці писання, щоб не схвалювати їх.

      Фру Алвінг. Але ж ваша особиста думка?

      Пастор Мандерс. Наймиліша фру Алвінг! У багатьох випадках життя нам доводиться покладатись на думку інших. Так уже заведено на цьому світі, і це добре… Інакше що сталося б із суспільством?

      Фру Алвінг. Так-так. Ви, мабуть, маєте рацію.

      Пастор Мандерс. Я, зрештою, не заперечую, що такі книжки можуть так чи інакше цікавити. І я не бачу нічого поганого в тому, що ви бажаєте ознайомитися з сучасними, як кажуть, течіями думки у тому великому світі… куди ви так надовго відпустили свого сина. Але…

      Фру Алвінг. Але?…

      Пастор Мандерс (понижуючи голос). Але про такі речі не говорять, фру Алвінг. Зовсім ні до чого давати знати всім і кожному, що ти читаєш і про що думаєш у себе в чотирьох стінах.

      Фру Алвінг. Звичайно. Я тієї ж думки.

      Пастор Мандерс. Подумайте, як ви тепер повинні зважати на притулок, який ви ще тоді вирішили влаштувати, коли дотримувались зовсім інших поглядів у цих питаннях – наскільки я можу судити, звичайно.

      Фру Алвінг. Так-так, цілком з вами згодна. Але ми про притулок і…

      Пастор Мандерс. Так, ми про притулок і збирались поговорити. Отже, обережніше, дорога фру Алвінг! І перейдімо тепер до наших справ. (Відкриває папку і виймає звідти папери.) Ось бачите?

      Фру Алвінг. Документи?

      Пастор Мандерс. Усі. І в повному порядку. Але, скажу я вам, нелегко було забезпечити їх у строк. Довелося брати прямо натиском. Власті до хворобливості педантичні, коли йдеться про такі рішення. Але тепер ось тут усе. (Перегортає папери.) Ось затверджений акт про пожертвування вами садиби Сульвік, яка належить маєткові Русенволл, – з усіма наново збудованими приміщеннями, шкільним приміщенням, будинком для вчительського персоналу й каплицею. А ось акт про встановлення фонду й затверджений статут нового притулку. Бачите? (Читає.) «Статут дитячого притулку пам'яті капітана Алвінга».

      Фру Алвінг (довго дивиться на документ). Так ось, нарешті!

      Пастор Мандерс.