Українські прислів’я і приказки. Отсутствует

і багатий, як життя, – особисте, родинне та громадське – в його історичному розвитку.

      Приказки та прислів’я називають ще приповідками, пословицями; найдавніша їх назва – притчі. У цій книзі вміщено ще й близькі до них народні порівняння, ідіоми, вітання, прокльони, побажання, каламбури тощо, зібрані ще у XIX столітті відомим знавцем українського фольклору Опанасом Марковичем. Середній обсяг кожного з цих творів – два-три рядочки, але, на щастя, не обсягом вимірюється творча цінність. Ці найдавніші зразки усної народної творчості інколи краще, ніж підручники історії, знайомлять нас із життям пращурів.

      Говорити з упевненістю про час виникнення прислів’їв та приказок не можна, бо їх творення – довготривалий процес. Перші спроби осмислити життєві спостереження і виразити їх у художній формі виникли ще в докласовому суспільстві. Найдавніші прислів’я та приказки пов’язані з усвідомленням людиною свого місця в природі і своєї трудової діяльності. Простота й виразність висловленого спостереження забезпечували йому тривалу життєздатність і робили його прислів’ям. У процесі розвитку людства встановлювалися певні норми суспільної поведінки людини, етичні правила, своєрідні закони, сформовані в афористичні вислови. Іноді для зручності запам’ятовування такі вислови мали віршовану форму. Прислів’я та приказки давнього часу мали більш конкретне значення, ніж їх пізніші зразки. Повільно і природно відбувався процес розширення значень, з’являлися відгалуження від першопочаткового вислову – варіанти. У ході розвитку мови одні прислів’я виходили з ужитку, інші міняли значення. Розширювались джерела, які живили прислів’я та приказки. Жанр збагачувався афористичними уламками народних казок, притч, анекдотів, легенд, загадок, пісень тощо. Світогляд народу не був і не є чимось застиглим, раз і назавжди визначеним. Зі зміною епох і соціальних устроїв, зі зміною рівня освіти й економічних умов життя змінювалася й людська свідомість, саме тому ми іноді можемо зустріти прислів’я із взаємопротилежним змістом. У житті не існує якихось всеохоплюючих порад, рецептів на всі випадки. Звичайно, не могли їх виробити й прислів’я та приказки – наслідок колективного мислення.

      Перлини народної мудрості подолали століття, відшліфувались, удосконалились, увібрали в себе досвід поколінь і прийшли до нас – іронічні й дотепні, саркастичні й сатиричні, серйозні й філософські… І сьогодні ми охоче звертаємося до прислів’їв та приказок, що дісталися нам у спадок від минулих часів і яскраво свідчать про щиру вдачу і кмітливість українського народу.

      Т. ПАНАСЕНКО

      Бог. Гріх. Постити – говіти. Молитва, церква, свято. Чорт, чернець, відьма. Бабські забобони. Так годиться

      Бог

      Нема в світі над Бога.

      Над Богом нема нікого.

      Без Бога ні до порога.

      Усі ми під Богом. – Усі під Богом ходимо.

      Усе Боже, тільки гріхи наші.

      Якби не Бог – хто б нам помог!

      Кому Бог поможе, той все переможе.

      З одним Богом на сто ворогів.

      Як Бог дасть, то й у вікно подасть.

      Кому Господь має щось подати, то дасть і в хаті.

      Коли Бог не годить, то і вогонь не горить.

      Як Бог годить, то і мокре горить.

      Як Бог не поможе, то і святі не оборонять.

      Як Бог не схоче, то хоч би ти десять голів мав, то нічого не зробиш.

      Як Божа воля, то виринеш з моря.

      У Бога все мога.

      У Бога все готове (напоготові).

      Вільно Богу, що хотіти, те чинити.

      Вільно Богу, і зв'язавши, у рай вкинути.

      Божа воля, Божа й сила.

      Він знає, що починає.

      Без Божої волі і волос з голови не впаде.

      Не родить рілля, але Божа воля.

      Хто ж у світі знає, що Бог гадає.

      Бог те знає, а не ми грішні.

      Божих сил не можна вгадати.

      Бог все дає, як сам знає.

      Бог знає, що він ділає (робить).

      Бог судить не так як люди.

      Нам Бога не вчити, як хліб родити.

      Ніхто з Богом контракту не брав.

      На Бога не дуже гримай.

      З Богом не битись —… Його свята воля.

      До Бога з києм не підеш.

      Силою в Бога не взяти.

      З Богом не будеш позиватись (судитись).

      Кого Бог любить, того і карає (навідує, наказує).

      Караючи, Бог і змилується.

      Бог дасть нуждочку, Бог дасть що і оздоровить.

      Кого Бог засмутить, того і потішить.

      Бог покорить, Бог і простить.

      Від Бога