Ім’я дитини в українській родині. Любомир Белей

собою завдання створити новий, пролетарський іменник, комуністичний на змістом.

      Ідеологізація більшовицької іменотворчості на теренах України мала такі три характерні ознаки: 1) нігілізм, тобто невіглаське ігнорування або навіть визнання шкідливою величезної духовної спадщини, пов'язаної з вибором, мотивами надання та вживанням численних християнських імен; 2) войовничий інтернаціоналізм – прагнення витворити наднаціональний іменник через невизнання та заперечення його національного характеру; 3) культотворення – використання імен для поширення культу партійних вождів. Так, намагаючись відкинути реєстр традиційних українських імен, головним чином християнських за походженням, ідеологи більшовизму заохочували замість них називати дітей новими, пролетарськими, іменами. Такі нові, пролетарські, імена найактивніше витворювали у середовищі низькокваліфікованих, малоосвічених, навіть злюмпенізованих робітників на базі апелятивів, як правило, чужомовних за походженням, котрі в той час нерідко можна було почути на численних мітингах та якими рясніли більшовицькі агітки. Так постали нові пролетарські імена на зразок Авангард, Барикада, Вагон, Герб, Геній, Герой, Граніт, Евакуац, Енергія, Електрифікація, Електростанція, Ера, Індустріалізація, Ідея, Іскра, Колективізація, Коментарія, Мир, Муза, Олімпіада, Свобода, Трактор та багато ін. Усього, на думку мовознавців, таких ідеологічно вмотивованих імен було близько 10 тисяч (!), однак у більшості випадків їх вживання не стало масовим. Прикметно, що первісне значення пролетарських імен-неологізмів далеко не завжди усвідомлювали й самі йменотворці.

      Більшовицькі принципи інтернаціоналізму та марення світовою революцією створили сприятливі умови для масового, неконтрольованого запозичення численних чужомовних імен, прізвищ, прізвиськ і навіть теонімів, які в середовищі ідеологічно свідомих громадян Країни Рад стають новими пролетарськими іменами. Наприклад: Альфред, Геракл, Едмунд, Еразм, Марат, Радій, Рейнгольд, Роберт, Спартак, Тимур, Фрідріх, Леонард, Аврора, Аеліта, Альбертина, Альвіна, Альфреда, Анджела, Аріадна, Афродіта, Белла, Берта, Венера, Віргінія, Гертруда, Елеонора, Елла, Ельвіна, Ельза, Емма, Жанна, Клеопатра, Лаура, Луїза, Люсьєна, Матильда, Римма, Стелла та ін. Навіть побіжний аналіз поданих вище імен-неологізмів міжвоєнної доби показує, що їх творці особливо не переймалися (або через низький освітній ценз не могли цього зробити) походженням та функцією цих імен у мові-джерелі. Так, наприклад, у цьому списку пролетарських імен разом з іменами Марат або Спартак, які були утворені від прізвища французького революціонера Марата та, відповідно, прізвиська керівника повстання римських рабів Спартака, фігурують імена Тимур та Клеопатра, які утворено від прізвиськ ідеологічних ворогів більшовиків – визискувачів та гнобителів робітничого люду – середньоазіатського еміра Тимурленга та єгипетської цариці Клеопатри. Зовсім не зрозуміло, як узгоджувалася з атеїстичними