Острів знедоленої душі. Лора Савар

ріяти і мріяла, яка любила і надіялася, прагнула мати щасливе життя, та не знала що щастя шукала не там. Втратила все, пройшла крізь бурю і вижила, стала сильною, справжньою, щасливою, вільною. Вона знайшла істину яка перевернула все. Вона змогла відкрити себе, знайти свою свободу, і відшукати власну душу серед усього болю на самому дні. Віднайти себе майже втративши, здобути повну свободу і гармонію та нарешті любов, там де навіть не очікувала і не шукала, тоді, коли здавалося що життя залишило її.

         Ця історія не могла б бути реальністю але кожен знайде в ній свою правду і зможе зрозуміти як змінити свою реальність. Головне зуміти побачити ту приховану суть усіх наших проблем і зрозуміти, як все можливо наладити у житті. Навіть здавалося б тоді, коли не має варіантів, коли повний крах, коли ти на самісінькому дні навіть тоді вихід є, він є завжди, зумій знайти його в самому собі, зміни себе і зміниться ввесь світ навколо.

        Знайди себе, свій острів, де ти зможеш вдихати свободу, бути справжнім, бути вільним врешті бути собою і від цього отримувати насолоду. Насолоду в кожному дні серед проблем, рутини і хаосу. Скрізь куди не доторкнешся ти, все зможе перетворитися на той острів, якого так бракує навкруг, бо скарб в тобі. Бо ти і є той скарб, який колись так чекали твої батьки, які тоді були емоції і щастя яке не вміщав цілий світ. І воно нікуди не зникло, воно залишилося в тобі, просто час його десь заховав, а реальність і жорстокість цього світу закрила на замок. Зумій це все здолати і ти збагнеш, що все що тебе оточує, ти робиш сам, і наповнюєш світ тим, чим ти сам побажаєш, бо твоя сила це і є ти. А ти це і є частина чогось великого і вічного, могутнього і неосяжного. Знайди гармонію свого життя… Знайди себе, як би глибоко тебе не сховали, ти сильніший!!!

      Глава1

      Мрійлива юність-ти прекрасна

      Це було звичайнісіньке селище, яке так не по звичайному малювало неймовірні пейзажі і просто було наповнене красою озер, лісів, пагорбів та долин. Саме тут і проживала Ксенія, юна, наївна та мрійлива дівчина. Вся ця краса природи і свободи супроводжувала її з дитинства і для неї це було звично і ніби не особливо. Чим більше вона дорослішала, тим більше, десь далеко у підсвідомості, вона хотіла втекти від цієї дикої природи подалі до прогресу і перспектив. Вже саме тоді в свої 15 років Ксенія точно знала що її життя пройде подалі від селища, вона напланувала і мріяла у своїй голові що вибереться звідси будь якими силами. Хоча і тут їй подобалося, проте за мало можливостей пропонувала для неї дика природа. Усе вже до міліметру знайоме і звичайне, все набридло і хотілося змін.

      Ксенія зростала у досить великій сім'ї і любові та уваги звичайно бракувало в її адрес. Батько був досить суворим, завжди зайнятим і ніякої дружби, теплих розмов і душевних відносин у них звичайно не було. Мама тягнула на собі усе хазяйство та домашні справи, тому часу на всіх діток у неї теж бракувало. Ксенія звикла все вирішувати сама, усі свої проблеми та конфлікти, різні завдання та питання вирішувала самостійно. Звичайно вона почувалася самотньою і її душа прагнула тепла, уваги та любові. Вона самостійно підзаробляла і у своєму досить юному віці мала власні кошти для своїх потреб. Життя Ксенію не балувало уже з юних літ, вона уміла працювати і не боялася навіть важкої роботи. Спілкувалася Ксенія з досить порядними компаніями, тому ніяких непристойностей у її житті не було. Та і подружитися по ближче з якимось юнаком було не дуже можливо в такому віці, але ж її вже так цікавили такі близькі стосунки, тому що тепла бракувало її душі. У неї була сама рідна і дорога людина, якій вона все могла довірити і поговорити на різні теми її подруга, з якою вона разом виросла і їх дружба була родом з дитинства, сама справжня і сама цінна. Їй вона плакалася коли так боліло, з нею вона переживала і радості і успіхи і невдачі, їй могла довірити саме сокровенне і бути спокійною що вона збереже їх секрет. Але все одно їй бракувало мужнього плеча поруч, так вона собі уявляла, що поряд з хлопцем можна врешті розслабитися і відчути себе слабкою і комусь потрібною дівчинкою. Якась не зрозуміла пустота наповнювала її душу, і здавалося б нікому у світі немає ніякого діла до неї і всередині відчувалася дивна біль, ніби ніхто і не скривдив, але болить. І тут Ксенія вирішує, що правильним кроком буде дружба з хлопцем, звичайно вона прагнула справжнього кохання, знайти того єдиного, кому буде не байдуже до неї, з ким буде почуватися потрібною, спокійною і такою щасливою, як ніколи раніше. Вона малює у своїй уяві того єдиного, хоча вона ще і не знає який він має бути, але впевнена що відчує його, коли побачить. Так минав час Ксенія ніяк не бачила у своїй компанії підходящого хлопця, який дійсьно цікавивя її душею і особистістю, всі с ким вона спілкувалася були не серйозними, занадто сором'язливими або ж легковажними чи просто бабіями які крім краси нічого іншого і помічати не хотіли та і стосунки їм потрібні були лише для забави. Тобто нікого цікавого в своїй компанії Ксенія не знайшла. І знову почувалася самотньою і не потрібною. Нажаль вона не розуміла що було занадто рано для стосунків вцілому.