Прокляте болото: Казки про відьом і чарівників. Сборник

Слуги введуть мене, я дмухну на котел, а тоді можеш стрибати.

      Закипіло в котлі молоко, пан і наказує:

      – Стрибай!

      – Виконував я твою волю, пане, то виконай і ти мою: введи коня, най благословить мене на купання.

      Звелів пан привести коня.

      – Поблагослови мій купіль, дорогий конику, – просить Вилупок.

      Кінь дмухнув на молоко, раз, другий, третій, і махнув головою, що готово. Стрибнув Вилупок у котел, помився і вийшов з котла гарним-прегарним.

      Здивувався пан і про себе думає: «Як я стану таким вродливим, полюбить мене русалка». Недовго думав, наказав підкласти вогню.

      – Добре, – каже Вилупок, – але доки молоко закипить, хочу, аби пан почули, як та скрипка грає, що я привіз.

      Взяв скрипку в руки, заграв, і всі почали танцювати. Пан уже так утомився, що ногами лише плете, а зупинитися не може. Сказав прив’язати його, аби спокійно дослухав музику. Прив’язали слуги пана до столітнього дуба в саду, а Вилупок як ушкварить, то пан почав і під дубом танцювати, а що був прив’язаним шнурками, то за півгодини з нього шкіра злізла.

      Та закипіло молоко, і Вилупок перестав грати. Каже:

      – Простигне ваша купіль, треба поспішати.

      Наказав пан привести свого найкращого коня, а кінь боїться підійти до гарячого молока. Слуги силою дотягли його і примусили понюхати купіль. Кінь як понюхав, то губа відварилася й упала в молоко, лише зуби показалися:

      Каже пан:

      – Тепер можу стрибати, бо кінь сміється.

      Як стрибнув пан – лише жир з нього сплив на молоці.

      Вареного пана з тим молоком вилили в яму, а русалка одружилася з Вилупком. Братів прогнали на чотири сторони, а батьків і всіх добрих людей на весілля запросили. І я був на тому весіллі, їсти-пити давали, по бороді текло, а в роті не було.

      Дідусь і Мати води

      Якось один дідусь пішов у ліс по дрова. На шляху до лісу протікала бурхлива річка. Дідусь ступив на хиткий місток і ненароком випустив сокиру. Перейшовши річку, дідусь сів на березі і заплакав. Адже в його бідному господарстві була єдина сокира!

      Тут з річки вийшла чарівниця – Мати води – і питає:

      – Чого ти плачеш?

      – Та ось впустив у річку свою єдину сокиру.

      Тут Мати води дістала із дна річки золоту сокиру, простягла старому і каже:

      – Твоя сокира?

      – Ні, – відповідає дідусь.

      Вона дістала іншу сокиру, на цей раз срібну, й питає:

      – Може, це твоя сокира?

      – Та ні, – відповідає старий.

      Тоді Мати води показала дідусеві третю сокиру, зовсім просту.

      – Твоя?

      – Оце моя! – зрадів дідусь.

      За його чесність Мати води віддала дідусеві усі три сокири: золоту, срібну, просту.

      Дідусь нарубав дров і повернувся додому. Його багатий сусід побачив у старого золоту і срібну сокиру та й питає:

      – Звідки в тебе таке багатство?

      Дідусь усе йому розповів. Тоді багатій швидше вхопив свою сокиру і побіг до води. Він кинув сокиру в річку, а тоді сів на березі і став плакати.

      Мати