Географічні відкриття. Дитяча енциклопедія. Отсутствует

за нього мита. Але нам вони не дадуть провезти без мита. А мито велике, та й розбійників на морі багато».

      Близько трьох років провів Афанасій Нікітін в Індії. За цей час він став свідком війн між двома найбільшими в той час державами субконтиненту, а його записи уточнюють і доповнюють індійські хроніки, що характеризують події 1471–1474 років. У своїй книжці він також дає короткі, але в основному достовірні відомості про деякі «пристанища», куди він сам не потрапив: про столицю південно-індійської могутньої держави Віджаянагар і її головний порт Колекот (Кожикоде), про Шрі-Ланку – країну, багату на коштовне каміння, пахощі і слонів; про «чималу пристань» Західного Індокитаю Пегу (гирло Іраваді), де живуть індійські дервіші – буддійські ченці, які торгують коштовники каменями, про порцелянові вироби «Чина і Мачина» (з Китаю).

      Афанасій Нікітін в Індії

      Стомившись в Індії, Нікітін наприкінці 1473 року вирушив у зворотну дорогу, яку описав дуже коротко. Він прямував до берега моря. По суші через мусульманські країни шлях був закритий – іновірців там силоміць навертали на свою релігію, а для Нікітіна було легше життям накласти, ніж прийняти басурманство.

      З Бідара потрапив він у Каллур, просидів у ньому п’ять місяців, закупив коштовні камені і рушив до моря – у Дабул (Дабхол). Майже рік пішов на цю дорогу.

      У Дабулі Нікітін невдовзі знайшов корабель, що йшов до Ормуза, заплатив два золотих і знову опинився в Індійському морі. «І плив я… по морю місяць і не бачив нічого, тільки наступного місяця побачив Ефіопські гори… і в тій Ефіопській землі був п’ять днів. Божою благодаттю лихо минулося, багато роздали ми ефіопам рису, перцю, хлібів, і вони судно не пограбували». Під «Ефіопськими горами» Нікітін мав на увазі північний високий берег півострова Сомалі.

      Судно досягло Маската, пройшовши близько 2000 кілометрів проти вітру й течії і витративши на цей шлях значно більше часу, ніж сказано про це в тексті «Хождіння…». Через дев’ять днів плавання корабель нарешті пристав в Ормузі. Потім Нікітін уже знайомою дорогою рушив на північ, до Каспійського моря. Від Тавриза він завернув на захід, в Орду – стан Узун-Хасана, який саме в цей час вів війну проти Мухаммеда ІІ, владики Османського царства.

      В Орді Нікітін затримався на десять днів, бо навкруги точилися бої, а на початку 1474 року був уже в Трапезунді, місті на південному узбережжі Чорного моря. Здавалося, залишилося зовсім небагато – і він потрапить на батьківщину. Але в Тра пезунді його запідозрили у шпигунстві на користь Узун-Хасана, обшукали, а добро, яке було, забрали. Тільки і залишилося в нього те, що тримав при собі…

      За два золотих домовився він про переправу через Чорне море. Сильний шторм через п’ять днів плавання погнав судно назад, і понад два тижні подорожани перечікували бурю в Платані, неподалік від Трапезунда. За золотий його взялися перевезти в Генуезьку Кафу, але «через сильний і злий вітер» судно досягло її тільки 5 листопада. У Кафі він