Секрети Лос-Анджелеса. Джеймс Эллрой

вгорі.

      Джек зняв піджак.

      – Ні, я спочатку хотів би послухати промову.

      – Усе, що я можу сказати, ви знаєте. Впевнена, вам дякувало багато людей.

      – Але не ви.

      Карен затремтіла.

      – Вибачте, усе йде не так, як я собі планувала.

      Джек накинув їй на плечі свій піджак.

      – Ви в Англії отримували газети з Лос-Анджелеса?

      – Так.

      – І читали про мене?

      – Так. Ви…

      – Карен, газети часто перебільшують. Дуже сильно перебільшують.

      – Хочете сказати, що всі ці історії, які я читала, – це брехня?

      – Та ні, не всі… Тобто… Ні, все правда.

      Карен відвернулася.

      – Ось і добре, я знала, що це правда. А тепер – промова, тільки не дивіться на мене, бо я страшенно ніяковію. По-перше, ви витягнули мене із великої халепи. По-друге, порадили батькові відправити мене за кордон, де я здобула прекрасну освіту й познайомилася з цілою купою чудових людей. По-третє, заарештували того мерзотника, який продав мені таблетки.

      Джек торкнувся її плеча; вона відсахнулася.

      – Ні, дайте мені договорити! По-четверте, – тоді я про це нікому не казала – але Лес Вайскопф давав дівчатам таблетки на шару, а вони за це із ним спали. Тато мені давав не надто багато кишенькових грошей, тому рано чи пізно я б до цього дійшла. Так що ви, Джеку, врятували мою кляту честь.

      – І став вашим клятим героєм? – засміявся Джек.

      – Саме так, і мені вже двадцять два, я не якась там малолітка, яка западає на першого перехожого.

      – Це добре. Тому що я збирався якось запросити вас на вечерю.

      Карен відвернулася. Макіяж потік; з покусаних губ стерлася майже вся помада.

      – Згодна. Правда, в тата з мамою буде напад. Але – так.

      – Значить, – тихо промовив Джек, – я вперше за багато-багато років утну дурницю.

      Розділ 7

      Хріновий місяць видався.

      Бад вирвав із календаря жмут січневих аркушів 1952 року й підрахував арешти. З першого по одинадцяте – нуль: він охороняв знімальний майданчик, відганяв мисливців за автографами. Чотирнадцяте січня: з тих шістьох, що напали на поліцейських, знято обвинувачення. Адвокат мексиканців повернув справу так, ніби Браунелл та Геленовскі самі почали бійку. Тепер їм загрожують цивільні позови; на календарному аркуші було накарябано: «Найняти адвоката?»

      Шістнадцяте, дев’ятнадцяте та двадцять друге січня: достроково звільнені троє любителів бити жінок, Бад зробив їм привітальні візити. З двадцять третього по двадцять п’яте січня: разом зі Стенсом за підказкою Джонні Стомпа, який у кримінальному світі почувається як риба у воді, вистежували зграю грабіжників. Хоча останнім часом організована злочинність якось принишкла, принаймні Джонні скаржиться на безробіття; судячи з усього, Мо Яґєлка, що наглядає за справами Мікі К., за відсутності боса побоюється показувати м’язи. У цілому сім арештів – непогано, але всю картину псує передріздвяне побоїще у відділкові, яке газетярі вже встигли охрестити «Кривавим Різдвом». Поповзли