Рубаї. Омар Хайям

скибки не відкрає.

      Тож не турбуйсь про те, що в тебе є,

      I не турбуйсь про те, чого немає.

      25

                Не бійсь, як серце я покину без керма:

               Воно – як океан, у нього меж нема.

               А суфій6 – глек вузький, пітьми по вінця

                                                                             повний:

               Дай крапельку йому – і вже він без ума!

      26

      Як жалко, що весна моя скінчилась

      I книга юності навік закрилась!

      Та пташечка, що молодістю зветься,

      Звідкіль вона взялась? Куди поділась?

      27

      Якби мені до рук – скрижалі Долі,

      Я розписав би їх по власній волі!

      Із світу вигнав би всі смутки, болі,

      Чолом небес досяг, не жив би долі!

      28

      Твій ворог – небеса коловоротні.

      Без друзів ти, всі дні твої самотні.

      Будь сам собою, не гадай про завтра,

      В минуле не дивись, живи сьогодні!

      29

      Минають весни, зими пробігають,

      Листочки книги нашої гортають.

      Пий, не журись! I лікарі, крім хмелю,

      Ніяких ліків од журби не знають.

      30

      Хай кожна мить, що в вічність промайне,

      Тебе вщасливлює, бо головне,

      Що нам дається тут, – життя: пильнуй же!

      Як ти захочеш, так воно й мине.

      31

      Що глина гончарам? Не варт нічого!

      Нікчемний прах! А розсудили б строго,

      Вони б її не м’яли й не топтали:

      Це прах батьків, хай мають жаль до нього!

      32

      Наказують: «Не пий, тепер у нас шабан!»

      I знов: «Тепер раджаб, не заглядай у жбан!»

      Ну що ж! Коли ці два для Бога та Пророка,

      Ми надолужимо у місяць рамазан!

      33

      Чому, о небеса, у недотепи-скнари

      Є лазня, млин і сад, є табуни й отари,

      А праведному й корж нелегко дістається?

      Не шани варті ви, а злого глуму й кари!

      34

      Не плач у злигоднях, ти ж не мале дитя;

      Ті, що пішли від нас, пішли без вороття;

      Із рук не випускай ні серця, ні коханки,

      Будь завжди з келихом – і не марнуй життя!

      35

      Не ті тепер часи, щоб друзів добирати.

      З людьми на відстані привчайся розмовляти.

      До найвірнішого пригляньсь розумним оком —

      I ворога в ньому зумієш розпізнати.

      36

      Що знаєш ти? Адже ти сам – ніщо!

      Ти вітер, дим, і весь твій крам – ніщо!

      З обох боків у тебе небуття,

      Ти весь в ньому, ти й тут і там – ніщо!

      37

      Ми загубили все, що назбирали;

      Нам кігті смерті серце роздирали;

      Ніхто не повернувся з-за могили

      Розповісти про тих, що змандрували.

      38

                   Вино й пихатому додолу шию гне,

                   Вузли

6

Суфій – послідовник суфізму, містично-аскетичного напрямку в мусульманстві.