Агатангел. Наталка Сняданко

горілки, він встає і мовчки йде додому. Принаймні до вчорашнього вечора це було так, а вчора умовний рефлекс знову підвів, і тепер у нього сильно болить голова і неприємно тхне з рота.

      Дітей Неллі напередодні від’їзду завбачливо завезла до бабусі. Юліан Йосипович не міг чітко згадати, до якої саме (його батько був одружений двічі, і тепер обидві його вдови стали близькими подругами й по черзі опікувалися онуками). Але все одно відчував вдячність до дружини. Немає нічого гіршого за дитячий крик, коли ти з бодуна.

      Після душу й апетитної яєчні з салом Юліан Йосипович відкоркував приготовану з вечора пляшку пива і сів писати сонет. Останнє свідчило про те, що його похмілля було середньоважким, бо в моменти більш критичні він брався за написання поем, а ранки з мінімальними проявами похмілля спонукали до верлібрової форми. Причому ні поеми, ні верлібри йому так ніколи й не вдавалося закінчити, перші – за браком часу, другі – через відсутність натхнення. Найбільш плідно його творчість розвивалася у жанрі сонетів та віршованих афоризмів. Можливо, так траплялося через те, що середньоважке похмілля, і це не могло не тішити, траплялося у житті Юліана Йосиповича значно частіше, ніж дуже важке, а зовсім легке, на жаль, практично не траплялося.

      Пляшка ще не встигла спорожніти й до половини, а на папері акуратними рядками (Юліан Йосипович був палким прихильником каліграфії і не терпів недбальства у справі писання від руки) з’явилося:

      НАСЛІДУВАННЯ КЛАСИКА

      (формально скорочений сонет)

      у лоно пристрасті заникується страх

      бомжиха Люся і питущий Славцьо

      злились в екстазі в парку, прям на лавці

      що єсть любов, а не звичайний трах

      та ранок в душі їх посіяв сумнів

      й примусив розійтись ні в сих ні в тих

      згадалась недопита пляшка раптом

      що десь пропала в любощах палких

      і квітнути б любові їхній досі

      якби знаття що пляшку спиздив Руслан

      Пан Незабудко зробив довгий ковток із пляшки й подумав, що було б непогано або зовсім відмовитися від розділових знаків, або розставити їх за правилами. Така думка навідувала його після написання кожного вірша, але щоразу ставало шкода витрачати на це час, і Юліан Йосипович вирішував, що у поезії граматика (чи пунктуація? морока з цими філологічними тонкощами) може бути довільною. Так він вирішив і тепер, після чого поміняв порядок слів у першому рядку другої строфи й уголос продекламував остаточний варіант:

      НАСЛІДУВАННЯ КЛАСИКА

      (формально скорочений сонет)

      у лоно пристрасті заникується страх (пауза)

      бомжиха Люся і питущий Славцьо

      (тривала пауза, ковток із пляшки)

      злились в екстазі в парку, прям на лавці

      що єсть любов, а не звичайний трах (посмішка горда, але скромна)

      та в душі їх посіяв сумнів ранок (задоволене покашлювання)

      й