Елла. Долина Тіней. Рус Пренс

у формі метелика.

      – Дякую. – ніяковіючи відповіла дівчинка.

      Наступного ранку Елла поквапилась до лорда, який саме снідав.

      – Він так і пролежав тут цілу ніч? – дівчина вказала пальцем на Томаса.

      – Мої слуги не захотіли торкатись до нього, побоюючись підхопити прокляття. А сам я не зміг його підняти…Та й було уже пізно…І довго він ще пробуде в такому стані?

      – Він мав би уже прокинутись. Ніколи не вгадаю з кількістю зілля. – легко усміхнулась Елла. – Якось моя мама приспала батька таким способом на тиждень.

      – Випадково? – стурбовано поцікавився лорд Сатон.

      – Ні! Ви що. Мама знала толк в цьому. Саме вона навчила мене цього рецепту. – Елла Райс ще раз поглянула на Томаса. В такому вигляді він їй подобався ліпше. – Батько сильно роздратував маму. І вона підлила йому трішки в їжу. Гарний був тиждень. Ми так гарно провели час і повеселились удвох.

      – Чому я на підлозі? – розплющивши очі, одразу запитав лицар.

      – Ти ще не бачив свого волосся. – підморгнула у відповідь Елла.

      – Як же болить голова.