Війна. Андрей Курков

звільнили з посади директора, наприклад, Центру театрального мистецтва, розташованого на Володимирській. Насправді її звільнили за фінансові порушення, але хто про це знає на Майдані? Вона – «жертва режиму», її треба захистити. І йдуть два десятки майданівців, виганяють нового директора Центру театрального мистецтва на вулицю і кажуть, що він там більше не працює. А ця жінка займає кабінет директора і просить майданівців чергувати внизу, виконуючи роль охорони. Вигнаний директор, абсолютно нормальна людина з чистою репутацією, теж іде на Майдан і розповідає про те, що сталось, іншим майданівцям. І приходять із ним до будівлі Центру інші «майданівці», й знову починаються розбірки, в результаті яких жінку виводять із кабінету і законний директор повертається на своє робоче місце. І теж просить майданівців не йти, а поохороняти будівлю.

      Коли цей соціально-броунівський рух закінчиться, сказати важко. Для революціонерів революція триває, її не можна зупинити. Піти – значить зрадити революцію. Ніхто не хоче бути зрадником революції, тому всі шукають привід, місце, можливість відновити справедливість. Не обов’язково історичну справедливість, а скоріше ситуативну.

      У суботу, 15 березня, стало відомо, що деякі ув’язнені українських тюрем хочуть іти на війну з Росією. Власне, вони, я думаю, воювати не хочуть, але думають: якщо війна, то їх випустять і пробачать в обмін на їхні героїчні старання. Під час Другої світової війни таке було – з ув’язнених формували штрафні батальйони й посилали на смерть, на найнебезпечніші та згубні ділянки фронту, щоб вони кров’ю спокутували провину перед Батьківщиною. Цікаво, що серед бажаючих «іти на війну» є багато рецидивістів, але немає засуджених співробітників міліції, прокуратури, військових. Узагалі настрій ув’язнених у тюрмах і в колоніях став якимось збудженим. Багато хабарників, які сидять за корупцію, стали раптом писати заяви з проханням вважати їх політичними в’язнями, потерпілими від колишнього режиму. Вони не тільки пишуть ці папірці керівництву тюрем, а й почали доводити всім своїм «колегам» по відсидці, що є «політичними». Може, багато хто з них дійсно вірять у власну вигадку?!

      А в Криму завтра «референдум». У новинах якийсь кримчанин дивувався: як можна організувати референдум за сім днів? Він порівняв підготовку референдуму з підготовкою до весілля. «Весілля ж готують кілька місяців, а референдум – це як тисяча весіль!» – говорив він. У Севастополі народ активно знімає гроші з карток у банкоматах і скуповує горілку. Деякі купують про запас для себе. Багато хто боїться втратити свої банківські заощадження в гривнях, адже Росія відразу вводитиме в обіг свій рубль, а при обміні гривні на рублі напевно буде якийсь невигідний, «політичний» курс валют. Інші, більш підприємливі севастопольці й просто кримчани вкладають у горілку гроші, як інвестицію. Горілка в Росії вдвічі дорожча, ніж в Україні. Попервах можна буде навіть заробити на ній, продаючи її трохи дешевше російських цін, коли