Пісня Сюзани: Темна Вежа VI. Стивен Кинг

золотого розп’яття на шиї.

      – Це був землетрус, авжеж? – промовив він. – Я пережив один колись у Північній Каліфорнії, але не пам’ятаю жодного відтоді, як опинився в Кальї.

      – Це було дещо збіса набагато більше за звичайний землетрус, – промовив Едді і махнув рукою. Тамбурний ґанок дивився на схід, і обрій на тім боці спалахував беззвучними артилерійськими вибухами зелених блискавок. Нижче по схилу від будинку священика, прочиняючись, рипнули двері затишної хатинки Розаліти і тут же грюкнули, закрившись. Розаліта і Роланд рушили під гору разом, вона в сорочці, він у джинсах, обоє босі, по росі.

      Едді, Джейк і Каллаген почали спускатися їм назустріч. Роланд виглядав рішучим і зібраним у світлі тремтливих спалахів зі сходу, де на них чекав Край грому і Двір Багряного Короля, а після Прикінцевого світу – сама Темна вежа.

      «Якщо, – подумалося Едді. – Якщо вона ще там стоїть».

      – Джейк тільки-но казав, що, якби Сюзанна вже була мертва, ми б про це взнали, – промовив він. – Тоді б з’явилося те, що ти називаєш сіґулом. А тут оце. – Він показав священику на галявину, де випнулося нове пасмо, суцільною десятифутовою смугою воно прорвало моріжок, демонструючи брунатні зморшкуваті губи землі. Собачий хор заходився гавкотом у місті, та ані звуку не подавали фолькен, поки що принаймні; Едді подумав, що більшість з них просто проспали все шоу. Сном п’яних переможців. – Це ж не має стосунку до Сюзі. Правда ж?

      – Напряму – ні.

      – І не наше воно, – уточнив Джейк. – Інакше б руйнування були набагато гіршими. Як ти гадаєш?

      Роланд кивнув.

      Роза дивилася на Джейка з сумішшю здивування й остраху.

      – Що не наше, хлопчику? Про що це ти говориш? Точно, це був не землетрус!

      – Ні, – сказав Роланд. – Це був променетрус. Надломився один з Променів, на яких тримається Вежа, котра підтримує все. Просто тріснув.

      Навіть у зрадливому жеврінні чотирьох світлодіодних ламп на ґанку Едді помітив, як з обличчя Розаліти Муньйос збігли всі кольори. Вона перехрестилася.

      – Який Промінь? Один з тих самих Променів? Скажи, що це не так! Скажи, що це неправда!

      Едді раптом згадався давній бейсбольний скандал. Як маленький хлопчик канючив:

      – Скажи, що це не так, Джо.

      – Не можу, – відповів їй Роланд. – Бо це правда.

      – А скільки їх там, тих Променів? – спитав Каллаген.

      Роланд поглянув на Джейка і злегка кивнув:

      – Складай свій іспит, Джейку з Нью-Йорка, говори і кажи правду.

      – Шість Променів пов’язують дванадцять порталів, – почав Джейк. – Дванадцять порталів стоять на дванадцяти кінцях землі. Роланд, Едді й Сюзанна розпочали свій шлях від Порталу Ведмедя, а мене підібрали між ним і Ладом.

      – Шардик, – промовив Едді. Він задивився на останні зблиски світла на сході. – Так звуть ведмедя.

      – Так, Шардик, – підхопив Джейк. – Отже, ми на Промені Ведмедя. Всі Промені сходяться до Вежі. Наш Промінь по інший бік Вежі?..

      Він кинув погляд на Роланда, благаючи допомоги. Роланд теж