Казки добрих сусідів. Чарівний дзвіночок: Молдавські народні казки. Народное творчество

на світі кращих коней, ніж ці. І їм під силу цей складний шлях.

      Але важко добути такого коня: відьма дає дуже складні завдання. Скільки хоробрих юнаків ходили до неї, але не повертались. Сила і вміння коней у розпорядженні старої. Ці таємниці вона ховає у хворій і немічній шкапі, від якої можна щось дізнатися, давши їй замість сіна і вівса гарячі вуглини. Розповівши це, дівчина розпрощалася в надії зустрітися і залишилась чекати, а Фет-Фрумос вирушив у дорогу і все йшов полями квітучими, лісами дрімучими, долинами з джерельною водою.

      Чи довго йшов він, чи коротко, але дійшов до великого дерева, на вершині якого виднілось гніздо. В цьому гнізді було дві пташки, і так вони кричали, неначе хотіли перевернути білий світ. Озирнувся навколо Фет-Фрумос і побачив гадюку, котра лізла до пташиного гнізда. Пташенята, примостившись на краю гнізда, вже не кричали, а жалібно пищали: пі-і… пі-і… пі-і…

      – Добра людино, пожалій моїх пташенят і врятуй від проклятої гадюки, – раптом заговорила птаха людським голосом, змахнувши крилами перед самим обличчям юнака.

      Фет-Фрумос не примусив себе довго вмовляти – зламав велику палицю і так вдарив гадюку, що вона відлетіла невідомо куди. Юнак наздогнав її і вбив. Зраділи пташенята і їхня мати. Сіли на його плечі з вдячністю, а потім та, що сиділа на правому плечі, сказала:

      – Юначе, ти зробив велику справу, і за добро ми тобі віддячимо добром. Висмикни пір’їну з мого крила, і коли тобі буде тяжко в дорозі, візьмеш в руки пір’їну, подумаєш про мене – і я відразу буду біля тебе.

      Сховав Фет-Фрумос пір’їну і знову вирушив у дорогу, щоб якомога швидше дійти до баби Жгивери. Йшов-йшов і вирішив перепочити біля джерела. Тільки нахилився, щоб напитися води, як побачив на воді бджолу, яка ось-ось потоне. «Боже, скільки горя на білому світі», – подумав юнак і обережно вийняв бджолу з води, поклав на зелений листок, зігрітий сонцем. Відпочивши й погамувавши спрагу, юнак піднявся, щоб іти далі. Бджола на той час, прийшовши до тями, звернулась до юнака зі словами вдячності, потішивши його серце. А ще попрохала відщипнути в неї від крильця шматочок, щоб вона змогла йому допомогти в тяжку хвилину.