Казки добрих сусідів. Чарівний дзвіночок: Молдавські народні казки. Народное творчество

чудовисько.

      – А в кого ж мені було запитати дозволу, коли навколо ні душі.

      – І тобі, телепню, заманулось їсти мої страви?!

      – Я не думав, що це великий гріх, пообідати голодному, коли так багато їжі.

      – Виходь, будемо битися!

      – Як?

      – Як захочеш.

      Розвернувся Фет-Фрумос, замахнувся мечем, щоб знищити змія одним ударом, а удар прийшовся в порожнечу, аж хлопцеві ледве руку не вивернуло. А чудовисько тільки посміхається – меч його не зачіпає і проходить крізь нього, неначе крізь тінь. Тоді Фет-Фрумос схопив шаблю, покрутив багато разів над головою, щоб відсікти змієві голову, але дарма: і шабля проходить через тіло чудовиська, як крізь дим. Фет-Фрумос намагається знищити змія, а той посміхається і дратує його:

      – Гей, безголовий, ти, мабуть, з тих, хто хоче осліпити сліпого.

      Дратує його чудовисько ще й ображає «водовозом з відрами-решетами». Фет-Фрумос землю готовий гризти від образи і злості.

      – Ха-ха-ха, хоробрий витязю, великі твої старання, та мала буде винагорода: б’єшся ти не з дурником, як ти, а з самим драконом цього царства.

      І зрозумів Фет-Фрумос, що не перемогти йому змія і дарма він тратить сили. Відійшов він вбік, щоб відпочити, а змій – хмара-хмарою, як насупився, та як вдарив ногою по землі, стала нога відразу великою і товстою, одні тільки пальці – як пагорби.

      – Охох-ох, проклятий змію, – здивувався Фет-Фрумос, – ну й гора замість ноги у тебе виросла!

      – Нею тебе й розтопчу.

      У Фет-Фрумоса від страху волосся піднялося.

      Труснув змій правим плечем, зробив коло правою рукою – і став таким сильним, що міг стягнути всі хмари небесні в одну.

      – Ох-ох-ох, змію, ну й ручища в тебе!

      – Я схоплю тебе цією рукою, зімну, як мамалигу.

      Хлопець злякано подивився на змія, а той затрясся, і голова виросла аж до неба.

      – Гей, ну й виросла в тебе голова!..

      – З’їм тебе нею. – І він підняв ногу, щоб розчавити хлопця. Фет-Фрумос витягнув кинджал і – раз! – замахнувся, але кинджал зачепив ногу змія й розлетівся на друзки, неначе об залізну гору вдарився.

      – Я розчавлю тебе ногою, зімну своєю рукою і з’їм своїми гострими зубами.

      Фет-Фрумос відступився, змій також зробив крок назад і каже:

      – Якщо хочеш врятуватися і піти з мого царства живим, приведи мені Фрумоасу-Фрумоаселор, доньку царства садів, і тільки тоді я тебе відпущу, ще й отримаєш від мене винагороду.

      І вирішив Фет-Фрумос вирушити на пошуки, щоб врятуватися від страшного чудовиська.

      – А де ж її шукати?

      – Йди на південь.

      Пішов хлопець. Йшов він йшов на південь: за зірками на небі, по сонцю, доки одного дня не дійшов до вітряка.

      У тих місцях дмухав страшний вітер, і вітряк крутився так швидко, що крил не було видно. Біля млина він побачив мірошника, який насипав борошно в мішки, зігнувшись над ними.

      – Доброго дня, мірошнику!

      – Вітаю,