Шляхами і стежками життя. Наталена Королева

страчений по Білогорській битві [1620 року]. Вінцент із Лосів у 1848 році був страчений у Відні, після чого ті, що були з цього роду, еміґрували до Франції, заприсягнувши, що повернуться лише до “самостійної й незалежної Чехії”». Батько Людмили, Ян, був генералом російської армії, а мати походила з чеських графів Черніних, які свого часу опинилися на теренах Росії. В. Королів-Старий у статті «Матеріяли до життєпису й характеристики творчости Наталени Королевої» так характеризував Людмилу: «Що ж до мачухи, то хоча вона й признавалась до своїх кревняків у Галичині, однак була напрочуд “російського пересвідчення”. Була гарна й розумна, але мала душевний дефект – мала атрофію почуття любови. Не любила ніколи й нічого. Що ж була вельми експанзивна, робила масу нетактовностей, аж до такої вражаючої, що розшукувала адресу Наталени в Празі… через большевицьку Місію! Внесу коректив до вищесказаного: любила вона Монако. Там просадила колосальну силу свого й чоловікового майна за рулеткою. В менти роздраження все говорила: “Ах, хоч би мені жити десь окремішно, в забутті, в скромній одній кімнатці”. Господь її молитви вчув: останні роки вона жила в страшній біді, цілком самітна, в одній кімнатці. Але… коли букваль но не мала чого їсти й коли багатий київський жид запропонував їй вихову своїх дітей з повним утриманням і слушним гонораром, але при умові, що в хаті не матиме ікон і хреста, вона вибрала голодування» (див. архів редакції журналу «Нова хата»: ІА України у Львові. – Ф. 323. – Оп. 1. – Спр. 42).

      68

      Білогорська битва відбулась у 1620 р. під час Тридцятилітньої війни 1618–1648 рр. у Чехії, де перемогли австрійські війська.

      69

      Красинський Зиґмунд (1812–1859), Міцкевич Адам (1798–1855), Словацький Юліуш (1809–1849) – найвизначніші польські поети доби Романтизму. Сенкевич Генрик (1846–1916) – польський прозаїк, лауреат Нобелівської премії з літератури 1905 р.

      70

      «Фараон» – історичний роман польського письменника Александра Гловацького (1847–1912), який творив під псевдонімом Болеслав Прус, написаний у 1894–1895 рр.

      71

      Жулавський Єжи (1874–1915) – польський письменник і драматург, один із основоположників польської науково-фантастичної літератури.

      72

      Ридель Люціан (1870–1918) – польський поет і драматург.

      73

      Пшерва-Тетмайєр Казимеж (1865–1940) – польський поет, прозаїк, драматург.

      74

      «Марія Магдалина» – роман польського письменника Густава Даниловського (1872–1927), написаний у 1912 р.

      75

      Персія – регіон у Південно-Західній Азії, територія якого приблизно відповідає сучасному Ірану, який мав цю назву до 1935 р.

      76

      Ідеться про театрального діяча Олександра Михайловича Крамського, який був соратником М. Соловцова та адміністратором його театру в Києві.

      77

      Театр Соловцова – один із перших театрів Києва з постійною трупою. Заснований у 1898 р. відомим російським актором та драматургом Миколою Соловцовим; був розміщений на території колишньої садиби професора Київського університету Ф. Мерінга