Казка про поросятка Робінзона. Беатрис Поттер

      Сем з’їв вечерю і випалив люльку біля каміна, а потім ліг спати. Але Сьюзан іще довго сиділа біля вогнища, поринувши у думки. Вона думала про багато чого різного – про рибу, і качок, і Персі з кульгавою лапкою, і про собак, які полюбляють відбивні з баранини, і про рудого кота на кораблі, і про свинку. Сьюзан думала, що це дивно – бачити свиню на кораблі з назвою «Фунт свічок». Миші визирали з-під дверей шафи. Дрова у вогнищі перетворилися на попіл. Сьюзан тихенько муркотала уві сні, і снилися їй рибки й свинки. Вона все ніяк не могла збагнути, що робить поросятко на борту корабля. А от я знаю про нього все!

      Глава II

      Ви ж пам’ятаєте пісеньку про Пугача і Кицьку та їхній гарний зелений човен? Як «взяли вони мед і кілька монет, загорнутих в крупну банкноту»?

      Грай гітаро, брень-брень, рік пливли вони й день

      У країну, де дерево Бонґі росте,

      От вам правда уся – стріли там порося

      А у носі у нього кільце, як на те!

      Ой, брень-брень, срібне в носі кільце, як на те!1

      Так ось, я розкажу вам історію того поросяти і чому воно стало жити в країні, де дерево Бонґі росте.

      Коли ця свинка була маленькою, вона жила в Девонширі зі своїми тітоньками міс Рохою і міс Брьохою на фермі, що звалася «Там-де-Кнур». Щоб дістатися до їхньої затишної, вкритої соломою хатки, що стояла посеред саду, треба було піднятися вгору крутим червонястим Девонширським шляхом.

      Ґрунт там був червоним, трава зеленою, а далеко внизу виднілися руді скелі і шматочок яскраво-синього моря. Кораблі під білими вітрилами запливали з моря у гавань Стімута.

      Я часто зауважувала, що девонширські ферми мають чудернацькі назви. Якби ви колись побачили «Там-де-Кнур», ви б, мабуть, подумали, що мешканці там теж дивакуваті! Тітонька Роха була вгодованою плямистою свинею, яка тримала курей. Міс Брьоха була дебелою усміхненою чорною свинею, яка займалася пранням. У цій історії про них ми не почуємо багато. Вони вели сите життя, в якому не відбувалося ніяких подій, а в кінці мали стати беконом. А от їхньому небожеві Робінзону судилося пережити найнеймовірніші з пригод, які будь-коли траплялися зі свинею.

      Поросятко Робінзон був дуже симпатичним маленьким хлопчиком, рожево-білого кольору з невеличкими блакитними очицями, товстими щоками й подвійним підборіддям, і з задраним угору п’ятачком, в якому було продіте справжнє срібне кільце. Робінзон міг бачити це кільце, якщо заплющував одне око, а друге скошував убік.

      Він був завжди задоволений і щасливий. Цілісінький день гасав усюди по фермі, наспівуючи сам собі коротенькі пісеньки, й підкувікуючи «Куві, куві, куві!» Його тітоньки так сумували за цими пісеньками, коли Робінзон покинув їхній дім.

      – Куві? Куві? Куві? – відповідав він, як до нього хтось звертався. – Куві? Куві? Куві? – вислуховував він співрозмовника, схиливши голову вбік і примруживши одне око.

      Тітоньки годували, виховували

1

Цитується відомий вірш Едварда Ліра. Пугач і Кицька, коли пливли в човні, закохалися й вирішили одружитися, але в них не було обручки. У  країні дерева Бонґі вони натрапили на свинку, у якої в носі було кільце. Пугач і Кицька купили кільце й змогли повінчатися (прим. перекладача).