НА ДНІ. Гумористична правда. СтаВл Зосимов Премудрословски

не громадянин Російської Федерації, за національністю – Русский, заслужений зек, майор ФСБ, пенсіонер, інвалід і все це за сумісництвом, тим більше, що все це я пізнав заочно, ні де не побувавши, раптом прокинувся від ушераздірающего хропіння, з сусідньої кабінки і бачу, точніше сказати, чую навколо себе замкнутий, нічний, квадратне приміщення, а зверху стелю. Я обмацав все і не пам'ятав або не розумів де я?! Стіни так тиснули мою свідомість. Я вирішив стати на «міні сцену», де я до цього сидів, і нога провалилася в ополонку, а там все як в затоці. Я закричав і розбудив, під ритмічний хропіння, що мріє про генеральську дочку, товариша сержанта, за сумісництвом – водія. Той злякався і навіть здригнувся, як циганка, протрусів своїми грудьми, але відразу, оцінив обстановку, а в приведення він не вірив. Я, в не до умінні, матом благав про допомогу, намагаючись виламати хоч якусь дірку, в навколишньому одній зі стін, але мої труди були марні, а хропіння не припинявся.

      А в цей час, по той бік вбиральні товариш водій міліцейської колісниці, сержант вже викликав підкріплення і двоє, не очікував куплених за просто так арабських харчових продуктів з тіста і м'яса курей, кішок і собак, вже бігли на допомогу колезі і співгрупниками.

      Я почув голоси по той бік кабінки, але це не допомогло знизити головний біль похмілля.

      – -Хто тут? – спросіл хтось із них.

      – - Тут я, а ти хто? – спросіл я.

      – - Я? Зараз дізнаєшся…

      – - Ламай замок!! – попросіл інший першого і стволом автомата це зробити було дуже легко. Двері відкрилися. Переді мною стояли троє здивованих малолітніх, один, до речі, косоокий, у формі, схожій на ментовські. Далі вони відвезли мене в найближче відділення міліції, а туалетний хропіння так і не стихав.

      Довго думав постової, як викласти в рапорті причину затримання чергового. І виклав так:

      «… Затримано, при спробі пограбування вмісту біо туалету зсередини, сховавшись від правосуддя навісним замком, ззовні».

      Всім було весело, тим більше, попередній затриманий, якого змусили прибирати якийсь кабінет, спробував втекти і застряг зверху між стельовим косяком вікна і стирчать ребрами решітки вісімнадцятого століття кування. Викликали пожежників, точніше сказати, борців з вогнем, а пожежні – це ті, хто підпалює. На жаль, МЧСа тоді ще не винайшли. Ті запитали його:

      – - Чим застряг?

      – - лобку і яйцями!! – ответіл він зі сльозами на очах. Його теж врятували і відправили прибирати сортир, який був без вікон. Я ж навпаки, пішов у відмову, заявивши, що покінчу своє життя, якщо вони будуть і далі порушувати мої конституційні права і змушувати мене прибирати їх лайно в сортирі. Вони посміялися над Конституцією і замінили моє покарання, на биття мене по нирках, після чого я став ссать ночами, на початку кров'ю, а потім газованою водою. Зате сортир не мив!! І я вже, через годину, борознив простори нічного Невського проспекту, в пошуках