Название | Відрижка зубасті лягушки. Гумористичний роман фентезі |
---|---|
Автор произведения | СтаВл Зосимов Премудрословски |
Жанр | Приключения: прочее |
Серия | |
Издательство | Приключения: прочее |
Год выпуска | 0 |
isbn | 9785005073709 |
– — Вах вах вах вах!!! – засмеялся примусово, реальний хижак небес, місцевого географічного розташування, потім не витримав і розтиснув свої могутні кігті. Воробей розправив кістки хребта і зайняв горду позицію.
– — Так! Я Орел, як і ти!! – заорал горобець, знизивши свій голос, октав на п'ять і закашлявся від контроктави.
– — А що такий, кашляєш? болі що спокійно запитав Орел Стася.
– — Простив, поки летів. Піль, курив, балель … – ответіл з пантами, підтанцьовуючи, горобець.
– — Балель, кажеш? – почесал підборіддя другий лапою пурхають Хижак. а вага її що такий маленький??
– — Інший парода!! Даааа?! йміть замислюючись, відповів Стася, повністю увійшовши в кураж артистизму.
– — Хе, знову від мазав … – За млів Орел. – А що такий смердючий? Фу, тухнещь? – сморщіл дзьоб горець. – Ти що, потієш
– — Аж ніяк, про, мій старший брат! Я просто, еее … – завіс у відповіді горобець.
– — пернул. – шёпотом прожужжала старший муха Мед, нині другий пілот. – скажі, що пернул, з'їли не свіжий, тухлий гавно…
просто, сильно жерти хотель.
– — Я гавно НЕ жру, дебіл. – наехал Стася.
– — Хто, це тобі шепоче? – услишал і обурився, насторожено орел і озирнувся по сторонах.
– — Це я, муха Мед … – хотел було представитися, головна і єдина муха в зграї, але його, дзьобом попередив горобець, похитуючи з боку в бік, як, вказівним пальцем, забороняють воспіталкі дітям.
– — Що за Борошно мет? Тебе тяк звуть? – удівлённо запитав Орел.
– — Ні. Мене звуть Стася.
– — Стася?? Вірмен чи що?
– — А Мед звуть мій кишечник. – начал було горобець.
– — Так, я його кишечник і звуть мене муха Мед, решті орган все мух – мужик, а я – жінок – шлунок, який переварив не те, що потрібно, по молодій дурниці. – від мазав старший муха і заткнув.
– — Гаразд, проїхали… а ти шо, родич такий маленький? – І орел розправив груди.
– — А я це… іншої породи…
– — Це щось зрозуміло, а че не виріс?
– — Тяжке життя у мене брат була: я сирота опромінених.
Взагалі все життя, неба не літав. – заплакал Стася.
– — Що, з клітки звалив?
– — Гірше, з зоопарку, з Алмати добираюся, а куди не знаю. – наврал Стася.
– — А ти в Росію лети, там, кажуть, економіка поліпшується.
– — А що, сам не летиш?
– — Я?! Ні, я пальне, в розшуку там.
– — Чому?
– — Так так, є справи, Мене, там відразу, по прибуттю зловлять олігархи і закриють довічно в клітку або опудало зроблять. Тим більше тут у мене вже з'явилася сім'я, син. Ну, прощай, родич. – закончіл Орел і каменем, тут же впав вниз, де виднілося на землі рушійний цятка. Мабуть: тушканчик або ховрах.
– —