Відрижка зубасті лягушки. Гумористичний роман фентезі. СтаВл Зосимов Премудрословски

письменник. – Стасян змахнув лисий крилом в небо як поет. – Вооот …, Еее.. Коротше на оборот. Де воно ховалося – я летів, а зараз потрібно бігти, де вилазить воно.

      – -А що там? – полюбопитствовала казула.

      – — Там Челябінськ, а точніше річка Течь. І там був колись вибух і стільки смачненького радіоактивного, що просто все світиться. І до сих пір там світова смітник радіо відходів. Там цього добра на вічні віки. – - І Стася вигнув спину, виставивши груди колесом.

      – — Ну, так побігли, що стирчимо ми, як Чопик в бочці? – подпригнула казула.

      – — Бійці, стройс!! – прокомандовал черепук і все махом вишикувалися. – бегооом, за Горобцем, марш!!!

      І всі побігли тільки навпаки, залишаючи після себе бульби путівця пилу. І сонце порівнялося над головами. Вони розганялися так швидко, що ніч вже не встигало наступити. І Сонце потихеньку починало відставати і все швидше й швидше. І ось швидкість бігунів прискорилася та так, що на зустріч їм вже воно ставало на заході і заходило на сході. І день змінювався вночі, а ніч – днем в одну секунду. Під як швидко вони бігли по лісах і полях, морях і океанах, не встигаючи навіть промокнути, обігнувши земну кулю раз п'ять або сто, я не вважав і їх сили стали сікти.

      – — Стійте, стійте коти ганебні! – задихаясь захрипів відстає на п'ять, десять кіл навколо землі Преподобний Черевіч чморят ІКО. – Стойте!! – І впав на землю. Бадилля зупинилася і теж вирішили по валятися на горбі. Раптом з бугра з'явилася нора і виліз сам Генералісіфіліс.

      – -Це що таке? – возмутілся він. – Ви що, так ще й з місця не з'їхали? Дармоїди. А ну швидко на пошуки! А то., А то.,?! – он в нервовому синдромі затупотів і впав непритомний, схопившись за ліву частину підборіддя, по типу серце захворіла. А серця-то у них не було, напевно… Але мандрівники вирішили швидко змитися з очей геть від гніву Голупян.

      Настав вечір і всі захотіли є.

      – — Ну що, всі втомилися? – спросіла Зека.

      – — Дааа!! – с працею відповіли інші.

      – — Тоді тримайте горобця. Я ще з нього Радик по висмоктують дном своїм. – предложіла казула.

      – — Так шо, ладно я і сам можу полежати під тобою, тим більше мені навіть краще спиться після цього. – предложіл Стася. Він, звичайно, збрехав, що йому по кайфу після відсмоктування казула, насправді його після цього вранці нудило… Або після биття?! Коротше наступний ранок покаже.

      Але черепки були до такої міри зголоднілі, що не розчули пропозиції горобця і накинулися на нього. Стася закричав, але було вже пізно. Всі були сонно сліпі і хотіли жерти!!!…

      апулаз п'ятий

      вимушене зрада

      На ранок подорожні встали рано, голод за чморят, тихо підкралися до сплячого горобця, який уві сні солодко літав і не підозрював, що він саме зупиняється в плані випромінювання. Точніше сказати, він ніколи не став б не радіоактивним. До того ж він не перешкоджав їх трапезній процедурі, а ось вони мабуть любили отримувати їжу з працею, а не даром. Ось і зараз казула кралася за черепками і