Григорій Косинка. Отсутствует

в снігах та сам собі:

      “Ой не шуми, луже!”

      Цією піснею Шевченко з іронією передає незламність, бадьорість духу.

      Часто у творах Шевченка зустрічаємо: “виспівую”, “співають”. Співає він, як автор, співають герої. Буває повний текст пісень або тільки назва пісні, як у наведеному уривку: “Ой не шуми, луже”».

      Свого часу Григорій Михайлович детально вивчав творчість Шевченка і звертав увагу на те, як Шевченко вміє коротко, стисло все розповісти. За його висловом: «Коротке, мудре, талановите слово Шевченка наділене могутньою силою збуджувати в уявленні читача нові образи, нові почуття, що поширюють та поглиблюють зміст навіть коротеньких віршів. Саме так я стремлю наслідувати Шевченка в своєму слові».

      Пригадую, як, перечитуючи твори Шевченка, Григорій часто звертав мою увагу: «Тамарча, послухай:

      Село! І серце одпочине,

      Село на нашій Україні —

      Неначе писанка село,

      Зеленим гаєм поросло.

      Цвітуть сади, біліють хати,

      А на горі стоять палати,

      Неначе диво. А кругом

      Широколистії тополі,

      А там і ліс, і ліс, і поле,

      І сині гори за Дніпром.

      Тільки художник може відтворити пейзаж в поезії, надаючи йому такі колоритні барви. Хіба не виникають додаткові уявлення? Хіба перед очима не постає: сонячний день, прозорість повітря, відчуття простору – надзвичайна стереоскопічність пейзажу?»

      Шевченко у багатьох творах, говорив Григорій Михайлович, оспівує батьківщину, Дніпро, степи, тополі, вишневі садки, могили в полі, місяць, зорі – характерний пейзаж України.

      Меж горами старий Дніпро,

      Неначе в молоці дитина,

      Красується, любується

      На всю Україну.

      Шевченко, згадуючи минуле, оспівує Дніпро як «свідка» історичних подій на батьківщині.

      Нема Січі; очерети

      У Дніпра питають:

      «Де-то наші діти ділись,

      Де вони гуляють?»

      Шевченко, борець за щастя народу, передбачаючи майбутнє, оспівує теж Дніпро:

      Розкуються незабаром

      Заковані люде,

      Настане суд, заговорять

      І Дніпро і гори!

      А якої глибини набуває любов Шевченка до батьківщини в його хвилюючих словах:

      Холоне серце, як згадаю,

      Що не в Украйні поховають..

      Тому що для Шевченка:

      Здається, кращого немає

      Нічого в бога, як Дніпро

      Та наша славная країна…

* * *

      «Чуден Днепр при тихой погоде…» Їдучи пароплавом, милуючися Дніпром, Григорій Михайлович, бувало, отак й цитував улюблених своїх письменників. Цю сторінку з твору Миколи Гоголя він читав напам’ять до кінця. Про своє захоплення творами Гоголя розповідав:

      «Київ – перші дні мого перебування у стародавньому місті сповнені мрії й надії про навчання. Я дізнався, що є “публічна бібліотека”, є бібліотека в університеті св. Володимира, але… не для мене».

      Коли спуститися вулицею Прорізною та перейти Хрещатик, якраз потрапиш у двері книжкової крамниці Леона Ідзиковського.