Підводний свiт. Отсутствует

більше риби, ніж це їм потрібно.

      Наші предки вважали хазяїном риб Водяника. Він міг допомагати рибалкам, але якщо його розсердити, він починає шкодити: насаджує на гачок жаб замість риби, розриває сітки, краде човни. Розсердитися Водяник може, наприклад, за нічний лов риби. Водяник приходить до людей у подобі осетра, щуки або сома.

      Християнські вірування також тісно пов’язані з рибами. В ролі покровителів рибальства виступають деякі святі. На Русі таким покровителем вважали апостола Петра.

      Його день був одночасно святом рибалок.

      У Білорусі рибалки молилися Олексію – чоловіку Божому.

      В його день обов’язково пряли кілька ниток для сіток, щоб риба добре ловилася.

      В Болгарії рибальство було «в компетенції» Святого Миколая. На день «рибного» Миколая (6 грудня за старим стилем) готували рибні страви та роздавали рибу жебракам, щоб ті помолилися за моряків та рибалок.

      Із рибами пов’язано багато забобонів.

      Оскільки риби вважалися німими, ними ніколи не годували дітей, доки вони не почнуть розмовляти. Побачити рибу уві сні означало скорий кінець. Плотву не можна було їсти хворим на лихоманку. А на Волзі існувало повір’я: той, хто з’їсть чехоню, позбудеться розуму. Тому чехоню безплатно віддавали мордвинам, в яких не було такого забобону.

      Риби широко використовувались у народній медицині. Якщо в хворого був сильний жар, йому давали з’їсти маленьку висушену рибку, яку дістали зі шлунка щуки, окурювали його риб’ячими кістками з різдвяного столу. А в Індії й досі деякі хвороби лікують живою рибою, начиненою лікарськими травами. Ці незвичайні пігулки хворі заковтують живцем.

      Риби часто фігурують у християнських легендах. Наприклад, камбала – це та сама риба, яка ожила від дотику архангела Гавриїла. Коли він сповістив Діву Марію, що вона народить Спасителя, та спочатку не повірила і сказала, що повірить тільки після того, як оживе смажена риба, один бік якої вона щойно з’їла. Архангел оживив камбалу і кинув до моря. З того часу вона така плоска.

      Ще одна християнська легенда пов’язана з в’юном. Коли розпинали Христа, покликали цигана і наказали йому забити цвях у лоб Сина Божого. У цю мить на лоб Христа сіла муха. Циган притиснув її так, що вона стала схожа на голівку цвяха, а справжній цвях кинув до річки. Той у воді ожив і перетворився на в’юна.

      На Буковині царство мертвих уявляли як  країну блаженних рахманів – наполовину людей, а наполовину риб.

      Перші християни іноді називали Христа рибою, а себе – рибалками. Грецьке слово «риба» вони тлумачили як абревіатуру формули «Ісус Христос – Божий син, спаситель».

      Всі ці міфи та легенди свідчать про те, що люди завжди ставилися до підводних мешканців з великим зацікавленням та повагою. І це не дивно: у давнину на всіх географічних мапах земля зображувалася у вигляді диска, який підтримували саме водні тварини: кити або черепахи.

      Кого