Американська трагедія. Книга 1. Теодор Драйзер

що вона буде прихильна до нього.

      Спочатку Гортензії спав на думку такий план: вона запропонує Луїзі Ретерер покликати сьогодні ввечері брата, Клайда і ще юнака на ім’я Скал, який упадав біля Луїзи, до одного дансинга, куди вона обіцяла піти з найприємнішим своїм прихильником – продавцем сигар. Тепер вона не взяла б його, а пішла б одна з Луїзою і Гретою, заявивши, що її кавалер захворів. Вона могла б піти звідти раніше разом з Клайдом і пройти з ним повз магазин Рубінштейна.

      Але в Гортензії була хитра вдача павука, який розставляє для мух своє павутиння, і вона зміркувала, що Луїза може сказати Клайдові або Ретереру, хто саме придумав покликати їх сьогодні в дансинг. І може трапитися, що Клайд коли-небудь згадає при Луїзі про жакет, а цього, звичайно, ніяк не можна допустити.

      Гортензія зовсім не хотіла, щоб її друзям було відомо, як вона влаштовує свої справи. Ось чому вона вирішила не звертатись ні до Луїзи, ні до Грети.

      Вона вже почала по-справжньому тривожитись, не знаючи, як влаштувати побачення з Клайдом, коли раптом побачила його самого. Повертаючись додому з роботи, він випадково йшов повз магазин, де вона служила, і зайшов, щоб умовитися з нею про зустріч у найближчу неділю. На превелику його радість, Гортензія привітала його найчарівнішою усмішкою й помахала рукою. В цю хвилину вона була зайнята з жінкою, яка щось купувала, але незабаром вона звільнилася і, підійшовши ближче і позираючи скоса на контролера свого відділу, що не схвалював таких візитів, вигукнула:

      – Я щойно думала про вас. А ви? Ви не думали про мене? Про покупку потім, – і додала тихо: – Не робіть вигляду, що ви розмовляєте зі мною: отам наш контролер.

      Вражений незвичайною ніжністю в її голосі, не кажучи про ласкаву усмішку, якою вона зустріла його, Клайд враз ожив, і настрій його піднявся.

      – Чи думав я про вас? – весело сказав він на відповідь. – Ніби я можу думати про когось іншого! Знаєте, Ретерер каже про мої почуття до вас, що я з’їхав з глузду.

      – А, цей… – сказала Гортензія, сердито й зневажливо закопиливши губу, тому що – дивна річ! – Ретерер був одним з тих, хто нею не дуже цікавився, і вона це знала. – Він надто багато про себе уявляє, – додала вона. – А я знаю багатьох дівчат, яким він не подобається.

      – Ні, Том гарний, – заступився Клайд, як вірний друг. – Просто в нього така манера розмовляти. І ви йому подобаєтесь.

      – Ну, вже ні, – заперечила Гортензія. – Та я не хочу про нього говорити. Що ви робите сьогодні о шостій годині?

      – От так-так! – з прикрістю вигукнув Клайд. – Невже ви сьогодні вільні? От шкода! Я думав, ви заняті всі ці вечори. Я сьогодні працюю.

      Він зітхнув, дуже розстроєний думкою, що Гортензія, очевидно, хотіла провести з ним вечір, а він не може скористатися з цього щасливого випадку. Гортензія з приємністю помітила, що він дуже шкодує.

      – Так, я обіцяла зустрітися з однією людиною, але мені не хочеться, – сказала вона із зневажливою гримаскою. – Я повинна зустрітися