Острів кохання. Анна Шила

Ніко став професійним тренером та інструктором з альпінізму в містечку біля підніжжя Монблану. А Жульєн був із тих небагатьох, хто наважився вирватися з долини.

      Він народився у працьовитій сім’ї француза й німкені, серед гір, на території колишнього герцогства Савойя. Мати Жульєна – вісімнадцятирічна юна бунтарка, втекла від своїх батьків, вийшовши заміж за француза без благословення рідних. Жульєн завжди жив у атмосфері гір. І те, що для будь-кого іншого могло бути небезпечним, для нього стало нормою ще в дитинстві. Жульєн виявився малокерованою дитиною. Його шалено любили батьки, хоча ніколи не мали достатньо часу для його виховання. Вони самі були ще занадто молоді, аби повністю присвятити себе первістку.

      Гірське містечко жило своїм життям: спортивні розваги, нічні вечірки і шаленство молодості. Батьки Жульєна періодично відправляли його у школу для важких підлітків, що розташовувалася в сусідньому містечку. Щоправда, навчання відчутно вплинуло на хлопчика. Жульєн став розумнішим, зміцнів. У ньому поєднувалися холодність гір і палке серце. Він знав гори як свої п’ять пальців, катався по «чорних трасах» і займався альпінізмом. Тренування займали увесь вільний час хлопця…

      Традиційно в маленькому гірському містечку можна стати лижним інструктором або екскурсоводом. А ще – відкрити ресторан чи нічний клуб (як це зробили його батьки). Згодом Жульєн почав допомагати у сімейній справі – працював у гардеробі, спостерігаючи за відвідувачами. Незважаючи на свій юний вік, хлопець із відповідальністю ставився до своєї роботи. Особливо після того випадку, коли в гардеробі зникла шуба однієї поважної дами. Куди вона поділася і чи існувала взагалі, – ніхто так і не дізнався (позаяк відеокамер спостереження на той час не було). Однак пристойному ресторану довелося розрахуватися за втрату повністю. Такі закони хороших ресторанів у горах.

      Життя в маленькому гірському містечку має як свої переваги, так і вади. З одного боку – людина живе в передбачуваному світі, де все розплановано і просто. З іншого боку, у пошуках чогось нового людина втрачає відчуття простору і розгублюється від різноманіття вибору, часто стаючи на хибний шлях.

      Жульєн рано залишив батьківський дім. Але гори назавжди лишилися в його серці. І куди б не заводили юного бунтаря життєвий шлях і незвичайні проекти, він завжди повертався у свої рідні Альпи – набратися сил та енергії, щоб знову кинутись у щось нове й авантюрне.

      Не довчившись в університеті в Шотландії, куди його відправили батьки, Жульєн подав документи до Міжнародної школи бізнесу в Ліоні, яку закінчив із відзнакою. Проте не зупинився на досягнутому і вступив до університету Західної Бретані, де вибрав факультет економіки та бізнесу.

      Шукаючи роботу, знайшов вакансію в одній французькій компанії у Санкт-Петербурзі. Не вагаючись, надіслав своє резюме. Жульєн вивчав російську мову, ще спілкуючись з туристами з Росії. Це стало йому у нагоді.

      Згодом знайшов роботу