Державець. Нікколо Мак’явеллі

поставивши поруч із ним дерев’яну колоду та поклавши закривавленого меча. Це жахливе видовище вразило жителів і водночас викликало схвалення.

      1

      Франческо Сфорца (1401—1466) – граф, котрий воював на боці Амброзіанської республіки, заснованої в Мілані, 1450 року проголосив себе герцогом Міланським.

      2

      In exemplis (лат.) – наприклад.

      3

      Лодовіко Сфорца (1452—1508) – герцог Міланський із династії Сфорца, талановитий діяч епохи Відродження.

      4

      Етолійський союз – політичне об’єднання у V ст. до Р. Х. племен аподотів, офіонів та евритян. 266 року до Р. Х. до цієї спілки долучилися локри, дельфійці, дорійці та частина Акарнані. А 245-го до Р. Х. до нього на якийсь час приєдналися і беотійці.

      5

      Антіох III Великий (241 до Р. Х. – 187 до Р. Х.) – сирійський цар із 223 до Р. Х. Вторгся в північно-західну Грецію, але римляни розбили його при Фермопілах (191 до Р. Х.) і Маґнезії (190 до Р. Х.).

      6

      Філіпп II Македонський (близько 382 до Р. Х. – 336 до Р. Х.) – цар Македонії з 359 року до Р. Х. Батько Александра Македонського.

      7

      Карл VIII перебував в Італії із серпня 1494-го по липень 1495 року, а Людовік XII – з 1499-го по 1512 рік.

      8

      Александр VI Борджіа – папа Римський у 1492—1503 роках.

      9

      Tamen (лат.) – однак.

      10

      Personaliter (лат.) – особисто.

      11

      Solum (лат.) – лише.

      12

      Джироламо Савонарола (1452—1498) – флорентійський поет, чернець-домініканець, антимодерніст; 1494 року проголосив Христа королем Флоренції та за підтримки Франції заснував Флорентійську теократичну республіку.

      13

      Etiam (лат.) – навіть.

      14

      Quod nihil illi deerat ad regnandum praeter regnum (лат.). – Для царювання йому бракувало лише царства.

      15

      Чезаре Борджіа (1475—1507) – талійський політичний діяч, герцог Валанський і Романьольський, принц Андрії та Венафро, граф Дійосський, правитель Пйомбіно, Камеріно й Урбіно, гонфалоньєр і генерал-капітан Святої церкви. Син Родріґо Борджіа, майбутнього папи Александра VI. Мак’явеллі взяв його за зразок для свого «Державця», бо був розумним, вродливим, атлетичним, іноді просто чарівним і завжди цілком безпринципним, не гребуючи жодними засобами.