Ялта. Ціна миру. Сергей Плохий

справ у жовтні 1943 р. Під час конференції Рузвельт і Черчилль рішуче підтримали цю ідею. Так само її обстоювали і Сталін із Молотовим, але вони грали в іншу гру. На засіданні Молотов зазначив, що СРСР відкритий для обговорення: він погодився, що радянська громадська думка підтримує розчленування. Судячи зі вказівок для радянської делегації та особистих зауважень Молотова на конференції, головною його проблемою була секретність. Поширення будь-якої інформації щодо переговорів про розчленування Німеччини або про виплату репарацій, на думку Молотова, «лише слугуватиме подальшому об’єднанню німецького народу в його воєнних зусиллях і зіграє на руку Гітлерові»{138}.

      Найімовірніше, Сталін хотів зберегти свої плани в таємниці не від Гітлера, а від німецьких офіцерів, які перебували в радянському полоні і яких він використовував у період пропагандистської війни проти нацистів з літа 1943 р. Якби радянська позиція стала загальновідомою, було мало шансів, що Ліга німецьких офіцерів, яка розпочала свою діяльність восени 1943 р. і серед очільників якої були генерал Вальтер фон Зейдліц та фельдмаршал Фрідріх Паулюс, продовжила б співпрацю. Ліга використовувала імперські німецькі символи у своїй пропаганді, яка була спрямована на офіцерів гітлерівської армії та закликала до відновлення німецьких кордонів до 1937 р. На цьому етапі Сталін не планував створювати соціалістичну Німеччину і вдовольнявся консервативною ідеологією керівництва ліги. Проте члени ліги були б здивовані, дізнавшись, що їхній радянський покровитель планує розчленувати їхню країну. Ліга була козирем у грі з Гітлером та союзниками, від якого Сталін не був готовий відмовитися.

      «Коли “Велика трійка” зіткнулася з найголовнішим питанням – що робити з Німеччиною? – у руках Йосипа Сталіна був туз, якому Вінстон Черчилль і Франклін Рузвельт могли хіба що позаздрити», – писав журнал Time 12 лютого 1945 р. «Вони не мали нічого подібного: повноцінна організація німецьких цивільних осіб та офіцерів, знаних серед німецького народу, готова перейти до завойованого Рейху, якщо Сталін так захоче». Здається, що до осені 1943 р. Сталін остаточно прийняв політику заохочувати союзників, щоб ті планували розчленувати Німеччину, приховуючи при цьому власну участь у поділі{139}

      Виноски

      1

      2,2–4,5 кг. (Тут і далі прим. перекл.)

      2

      4 градуси за Цельсієм.

      3

      Резиденція

138

СССР и германский вопрос, 236–44, 252–65, 296–301, 320–22 FRUS: Diplomatic Papers, 1943, vol. 1 (Washington, DC, 1963), 545, 629–32, 723.

139

“Stalin’s Germans,” Time, February 12, 1945; Bodo Scheuring, Verrа. ter oder Patrioten. Das Nationalkomitee “Freies Deutschland” und der Bund deutscher Offiziere in der Sowjetunion 1943–1945 (Berlin, 1993).