Велика картина. Шон Керролл

суперечити ні один одному, ні світові.

      3. Наші поточні цілі обумовлюють найліпший спосіб висловлюватися.

      Поетичний натураліст погодиться, що і капітан Кірк, і корабель Тезея лише способи висловлюватися про певні множини атомів, які містяться в просторі й часі. Різниця в тому, що елімінативіст скаже: «Себто вони просто ілюзії», а поетичний натураліст додасть: «Та від того вони не стають менш реальними».

      Філософ Вілфрід Селларз запропонував термін «очевидний образ» на позначення народної онтології, що заснована на повсякденному досвіді, та «науковий образ» для опису нового, уніфікованого світогляду, визначеного наукою. Очевидний і науковий образи застосовують різні концепти і лексику, проте в підсумку вони мають пасувати один до одного як сумісні способи висловлюватися про світ. Поетичний натуралізм визнає корисність кожного з цих способів за відповідних умов застосування й помагає зрозуміти, як їх сумістити.

      У межах поетичного натуралізму можна виділити три підходи до опису світу. Є найглибший, найфундаментальніший опис, що його тільки можна уявити – цілий Всесвіт, де до дрібниць розглянуто всі найменші деталі. Сучасна наука ще не знає, який опис актуальний нині, але ми припускаємо, що така фундаментальна реальність принаймні існує. Є також емерджентні, або чинні описи, справедливі в деякій обмеженій предметній галузі. На цьому рівні ми можемо говорити про кораблі й людей, про макроскопічні сукупності атомів, що групуються в окремі категорії в рамках високорівневої лексики. Нарешті, є цінності: концепції «правильно і неправильно», «мета й обов’язок» чи «краса і потворність». На відміну від високорівневих наукових описів, ці категорії не відзначаються науковою метою узгодження даних. Ми маємо інші цілі: хочемо бути хорошими людьми, ладнати з іншими та знаходити сенс нашого життя. Пошук найкращого способу висловлюватися про світ – важлива частина на шляху досягнення цих цілей.

      Поетичний натуралізм – філософія свободи й відповідальності. Природний світ забезпечує нас сировиною для творення життя, а ми мусимо докладати зусиль, щоб пізнавати цю сировину та зважати на наслідки. Перехід від опису до припису, від розповіді про те, що відбувається, до судження про те, що має відбутися,– це творчий, докорінно людський акт. Світ – це просто світ, що розвивається відповідно до законів природи, вільний від будь-яких суб’єктивних атрибутів. Світ існує, а ми прилучаємо до нього красу й доброчесність.

***

      Поетичний натуралізм може видатися привабливою ідеєю або суцільною нісенітницею, проте він, безперечно, ставить перед нами чимало питань. Найочевидніше з них: який же універсальний світ лежить в основі всього? Ми жонглювали словами на кшталт «атоми» й «частинки», але ми знаємо з дискусій про квантову механіку, що істина трохи складніша. Ми, звичайно, не заявляємо, що знаємо повну, остаточну теорію всього. Тож скільки ми насправді знаємо? І з чого ми вирішили, що наших знань досить для виправдання наших мрій про натуралізм?

      Є стільки ж, а то й більше, питань