Казки добрих сусідів. Чапля-чарівниця. Таджицькі народні казки. Народное творчество

з сином порадились і вирішили: якщо вони заріжуть чаплю і з’їдять, то все одно залишаться бідняками, а якщо відпустять її на волю, то, може, чапля зробить їх щасливими.

      Заліз син на дах і випустив чаплю на волю. Чапля полетіла на схід. Юнак зібрався й вирушив у той бік шукати її царство.

      Ішов він, ішов і ніяк не міг знайти царство чаплі. Аж ось, нарешті, юнак набрів на стадо кіз.

      – Чиї це кози? – запитав він у пастуха.

      – Це кози чаплі, – сказав пастух.

      – А де живе сама чапля? – запитав юнак.

      – Запитай про це у пастуха, який пасе баранів.

      Довго йшов юнак, нарешті зустрів отару баранів.

      – Чиї це барани?

      – Ці барани – власність чаплі.

      – А де живе чапля? – запитав він у пастуха.

      – Навіщо вона тобі? – запитав пастух.

      Юнак розповів пастуху, як чапля потрапила до нього в капкан, як він її звільнив і як вона звеліла йому прийти в її царство.

      – Візьми з моєї отари двох баранів, – сказав пастух. – Сідай на мого білого верблюда і їдь на схід. Коли під’їдеш до палацу чаплі, побачиш двох псів, які охороняють ворота. Ти віддай баранів псам, а сам вільно заїжджай у двір.

      – Скажи, що мені попросити у чаплі? – запитав юнак.

      – Проси у неї скатертину-самобранку, – сказав пастух.

      Юнак подякував пастухові за поради, взяв із собою двох баранів, сів на білого верблюда і поїхав до чаплі. Тільки він під’їхав до її палацу, як із воріт кинулись на нього два пси. Юнак кинув їм по барану і вільно в’їхав у двір. Тут він побачив чаплю, зліз із верблюда і привітався з нею.

      – Пам’ятаєш, я звільнив тебе з капкана? Ось я тепер приїхав у твоє царство.

      – Що б ти хотів?

      – Подаруй мені скатертину-самобранку, – сказав юнак.

      – Добре, – сказала чапля. – За те, що ти зберіг мені життя, подарую тобі скатертину-самобранку.

      Юнак подякував чаплі, взяв скатертину-самобранку і поїхав назад тією ж дорогою. Доїхав він до пастуха, який пас баранів, і показав йому подарунок чаплі.

      – Скатертино, розгорнись! – сказав пастух.

      Відразу ж скатертина-самобранка розгорнулась, і на ній з’явилась різна пожива.

      Юнак нагодував пастуха, поїхав далі і без пригод повернувся до матері.

      З тих пір мати з сином були завжди ситі і дякували чаплі. Тепер вони могли нагодувати всякого, хто заходив до них у дім.

      Скоро чутки про скатертину-самобранку розлетілись по всій країні. Дізнався про неї і падишах і наказав відібрати у бідняків скатертину та принести йому. Відібрали у матері та сина скатертину-самобранку.

      – Синку, піди до чаплі й розкажи їй про наше горе, – сказала мати синові.

      Син знову пішов до чаплі. Скоро дістався він до пастуха, який пас баранів, і розповів йому про все, що сталося. Пастух сказав йому:

      – Нічого не кажи чаплі про це, а попроси у неї ще гарбуз.

      Поїхав юнак до чаплі і попросив у неї гарбуз.

      Коли він з гарбузом знову під’їхав до пастуха, той узяв у нього гарбуз, поставив перед собою на землю і закричав:

      – Гей,