Шлях до серця виборця. Еліна Слободянюк

намагається сховати за товщиною книжок їхню беззмістовність. Інші автори занадто старанні: розжовують матеріал так, щоб зрозуміли найтупіші. Але проблема у тому, що справді тупі книжок не читають, а ті, хто читає, ображаються за витрачений час та гроші.

      У багатослівності є п’ять підвидів. В найтрешовіших текстах зустрічаються всі з них. Якщо ви подумаєте, що це неможливо, прошу мені повірити: я такі тексти зустрічаю регулярно останні років двадцять.

      В деяких джерелах перший різновид мовної надмірності називається марнослів’я. Я б його назвала синдромом Капітана Очевидність. Сподіваюся, ви вже зрозуміли, що йдеться про повтор загальновідомих фактів.

      ● «Всім відомо, що економіка України потребує інвестицій».

      ● «Пенсіонери України потерпають від безгрошів’я і їм необхідно підвищити пенсію, тому що їм не вистачає грошей на комунальні послуги та ліки».

      ● «П’ятий рік іде війна в Україні. За останні п’ять років Українська армія кардинально змінилася».

      У філології є термін для такого типу висловлювань – трюїзм: загальновідома істина, банальність.

      Другий різновид затягування тексту – абсурдизм. У цього явища є ще одна назва, яку навіть вимовити важко, – ляпаліссіада. Термін названий на честь французького маршала Жака де Ля Паліса, який помер ще у 1525 році. Солдати написали на його честь пісню, рядок якої пізніше був перекручений і увійшов у історію у такому варіанті: «якби він не був мертвий, то він досі був би живий».

      Якби проводився чемпіонат з абсурдизму, то його призерами стали б Віктор Черномирдін, Джордж Буш-молодший та Віталій Кличко. У кожного з них – десятки абсурдних обмовок на кшталт:

      ● «Вчителі та лікарі теж хочуть їсти. Практично кожен день!» (Віктор Черномирдін).

      ● «Час засмучуватися і жалкувати, коли ми втрачаємо втрату життя» (Джордж Буш-молодший).

      ● «Щоб холодна вода перетворилася на гарячу, її потрібно підігріти» (Віталій Кличко).

      Третя можлива форма мовної надмірності називається плеоназм – використання в одному реченні близьких за змістом, і тому зайвих, слів.

      Кілька прикладів – і ви легко зрозумієте суть плеоназму:

      Повсякденна буденність, передчувати заздалегідь, цінні скарби, темний морок, всенародний референдум, повний аншлаг, раптова несподіванка, інтерактивна взаємодія, пам’ятні сувеніри, незвичайний феномен, рушійний лейтмотив, біографія життя, своя автобіографія, в остаточному підсумку, мізерні дрібниці, провідний лідер, відповідна контратака, народний фольклор, демобілізуватися з армії, мовчки, без слів і навіть встановлений факт. Розвиток мови, поява неологізмів призводить до виникнення нових плеоназмів: CD-диск, IT-технології, вірус ВІЛ.

      Ось кілька прикладів, природних для неформальної комунікації, але заборонених у письмовій: мужній і сміливий; лише, проте, однак; так наприклад.

      Найвідоміший плеоназм належить персонажу Антона Чехова, унтеру Пришебєєву: «На берегу на песочке утоплый труп