Пригоди француза в Україні. Катерина Кулик

ніжно, навіть одним пальчиком будуть вести жінку у найзаплутаніші рухи, туди, де дихання переплітається у чоловіче та жіноче і стає одним цілим. Сальса – це танець злиття, але не вульгарності, пристрасті, але віддаленої.

      Після сальси починається бачата. Вона сповільнює ритм, але мої коси вже прилипли до спітнілої, шиї і кубинець Родріго відчуває, як сильно б’ється моє серце. Бачата повільніша і дуже сексуальна, в бачаті потрібно рухати стегнами, а крім цього знову ж таки не треба нічого особливого знати. Просто рухати стегнами, коли бачата на десерт після сальси. Колись я так сильно рухала стегнами, що розбивала дзеркала і перевертала стільці, зараз я ніжно-спітніло обережно рухаю стегнами.

      Втомлена, прилетіла вранці з Тунісу, випила на вокзалі, наїлася вареників та пиріжків, виспалася в квартирі-комнаті і провалилась у бачату. Коли танцюєш, відчуваєш теперішній момент і відчуваєш, яке воно сьогодні – твоє життя.

      Коли танцюєш, знаєш, які б’ють в тобі сердечні ритми і на що ти сьогодні здатен. Я відчуваю, що я сьогодні ніжно-стомлена. І спітніла як курка, я сідаю на стілець. Родріго хоче купити мені випити, я вибираю безалкогольний мохіто. Він курить сигару, а мене від неї трохи нудить. Ми починаємо говорити іспанською.

      Родріго виріс біля моря на Кубі. Коли він був маленьким, завжди рибалив на обід, і його родина щодня їла рибу. Він ненавидить рибу і ніколи її не їсть. Я його розумію, я так переїла курей в дитинстві, коли у бабусі їх було багато, а всього іншого, крім цукру, був дефіцит. Родріго розповідає про кубинські танці, про те, як вони всі разом збираються на пляжі і танцюють до ранку, про дешеві банани, старі автомобілі та всі стереотипи туристів про Кубу.

      Родріго приїхав до Києва по роботі, він зараз чимось торгує і живе у великій квартирі в Гавані. Підлога його квартири з мармуру, а сигари він курить тільки експортні. Чим він торгує – не признається, мабуть, чимсь не дуже легальним. Я вдячна Родрігові за те, що він ніжно береже мене від непотрібних мені таємниць і не розказує про свій бізнес. Йому самотньо в Києві, і я його розумію. Мої друзі усі ходять на роботи і платять за газ, електрику та воду, а я вештаюсь Києвом.

      У барчику далі грає музика, мені стає тепло і затишно і вже не нудить від диму сигари, а просто хочеться фруктів та потонути у ночі. Замовляємо тарелю з фруктами – ананаси і банани. Я сама не помічаю, як засинаю на плечі у Родріго.

      Перший київський вечір закінчується теплом Родрігового таксі та тьоті Любиної квартири-комнати. Я відчиняю навстіж балкон і міцно закутуюсь в ковдру, і вже не страшно тут бути і не хочеться випити, тільки в маршрутку сідати теж не хочеться, ніколи-ніколи.

      Вінниця

      З Києва я їду додому, у Вінницю. Стара електричка третього класу – смердючий досвід з дитинства, але на неї гарантовано є місця. Тут я п’ю каву, куплену на вокзалі, і заїдаю пиріжками. Ліси і поля несуться повз мене як довгі фотошпалери, що ніколи не закінчуються. Тільки справжні ліси такі живі та свіжі, що їх хочеться лизнути язиком, як холодне