Месія Дюни. Френк Герберт

яке воскресили з мертвих і запрограмували на вбивство. Але, безумовно, вони мусили знати, що цей гхола був Дунканом Айдаго, офіцером Атрідів, який загинув, рятуючи життя юного Пола.

      Вони описують інтригу всередині Квізарату, очолювану Корбою Панегіристом. Крок за кроком викладають нам план Корби, який мав зробити з Муад’Діба мученика й покласти всю провину на Чані, його фрименську конкубіну.

      Чи може хоч одна з цих гіпотез пояснити історичні факти? Ні, не може. Лише коли осягнеш смертоносну природу пророкування, тільки тоді збагнеш причину краху такої величезної й далекоглядної потуги.

      Будемо сподіватися, що нові історики почерпнуть якісь уроки з цього.

      З «Історичного аналізу: Муад’Діб» авторства Бронсо Іксіанського

      ***

      Нема чіткої грані між богами й людьми; одні непомітно перемішуються з іншими.

Прислів’я Муад’Діба

      Тлейлаксанський лицепляс Скителі6 намагався не думати про концептуально вбивчий характер їхньої змови, проте його думки раз у раз звертали в русло покаянного співчуття.

      «Жалітиму, що спричинив смерть і злощастя Муад’Дібу», – думав він, старанно приховуючи цю жалісливість від інших змовників. Але такі почуття показували, що йому легше ідентифікувати себе з жертвами, ніж із нападниками, – ознака, характерна для тлейлаксу.

      Сумний Скителі мовчки стояв оддалік, тоді як інші дискутували про можливість використання психоотрути. Розмова була енергійною та жвавою, але ззовні безпристрасною, чого й слід було сподіватися від адептів Великих Шкіл, коли йшлося про питання, близькі до їхніх догматів.

      – Коли помислиш, що ти його прохромив, тоді й виявиш, що він навіть не поранений!

      Це озвалася стара Превелебна Матір Бене Ґессерит, Ґай Єлена Могіям, їхня господиня тут, на Валасі IX. Худа, вбрана в чорне стара відьма сиділа в плаваючому кріслі ліворуч від Скителі. Відкинутий назад каптур її аби відкривав поморщене, як пересохла шкіра, обличчя під срібним волоссям. З цього схожого на маску-череп обличчя дивилися глибоко запалі очі.

      Вони спілкувалися мовою мірабгаса з її гостро відточеними приголосними та тиснявою голосних. Це був інструмент передачі найтонших відтінків почуттів. Саме так відповідав Превелебній Матері навігатор Гільдії Едрік – по-куртуазному наспівно, але з прихованою всередині шпичкою, із, так би мовити, легеньким дотиком погордливої чемності.

      Скителі глянув на посланця Гільдії. Едрік плавав у контейнері з оранжевим газом усього за кілька кроків від нього. Контейнер містився в центрі прозорого купола, який Бене Ґессерит спорудили для цієї зустрічі. Тіло гільдієра було продовгуватим, заледве людиноподібним, з ногами-плавцями та широкими перетинчастими руками – риба в дивному морі. Вентиляційні отвори його акваріума випускали блідо-оранжеву хмарку, насичену запахом геріатричних прянощів – меланжу.

      – Ідучи цим шляхом, повмираємо від дурощів!

      Заговорила четверта

6

Як часто в Герберта, ім’я значуще. Пов’язане із словом «скитала» (грец. «палиця»), що позначало шифрувальний пристрій, який використовували в Давній Спарті. «Лицепляс» – конструкт зі слів «лицедій» і «мартопляс».