Стратегія самобутності. Атма Ананда

цілонічному пильнуванні в християнській духовній роботі. У трансформуючих системах вертикальна вісь служить швидше напрямком – будь то підйом Кундаліні вгору в тантризмі або сходження надрозуму вниз в інтегральній йозі. Вісь у чистому вигляді представляють дервіші, що обертаються, в суфізмі. Все це є способами зміцнити вертикальну осьову центрацію. Практики на вибудовування осі я докладно приводила у двох своїх книгах: «Жіночі даоські практики» і «Практика хатха-йоги: Учень перед стіною». Все залежить від наявності осі, якій би традиції ви не слідували і якими б практиками не займалися. І навпаки, не так важливо, чим ви займаєтеся та якій традиції слідуєте, як важливо, наскільки добре вам удається відбудувати вісь. Саме вісь задає систему координат для усвідомлення особи, а потім і для ототожнення мікрокосму з макрокосмом. Без осі просто немає робочої ситуації, тому відбудування осі виступає і підставою, і процесом, і важливим досягненням у міру практики.

      У положенні стоячи є варіанти практики в будь-якій традиції, і я вже відтворила їх вище в найзагальніших рисах. У даосизмі це «стовп» як основа всіх динамічних практик (тайцзи, багуа, синьі) і медитативна практика сама по собі. Китайці люблять притчу про те, як один учень замість того, щоб займатися бойовими мистецтвами зі всіма разом, стояв у кутку в «стовпі», а всі над ним підсміювалися. Рік стояв, десять років стояв – і ось прийшов час майстрові залишати тіло і призначати наступника. Він поставив умовою, що потрібний такий наступник, який надійно «вкорінений», бо настоятель монастиря має бути стійкий, і вирішив перевірити всіх учнів на ступінь їх осьової центрації. Легко розкидавши всіх молодих міцних воїнів, майстер не зміг ані на крок зрушити з місця учня, що стояв у «стовпі», і призначив його наступником. Цю історію розповідають по-різному, але суть одна: базова практика дає основу для всіх практик. В принципі, її самої більш ніж достатньо, якщо вона виконується не зовні, а з опрацюванням всіх внутрішніх принципів. Коли йдеться про вісь, звичайно, стояча практика складає основу основ. У положенні сидячи вимога до прямого хребта є в будь-якій системі медитації, тоді як положення ніг сповна може варіюватися. Проте класичні медитативні асани дають не лише запечатування тіла знизу, запобігаючи витокам енергії та перекриваючи напрям потоків униз, тим самим перенаправляючи скупчену енергію вгору. Вони також складають трикутну підставу «піраміди», при вибудовуванні якої «вісь» вписана у найбільш стійку конструкцію, і її утримання стає чи не автоматичним. Ось чому лотос визнаний ідеальною позою однаково йогами та даосами. При енергетичній роботі особлива увага приділяється коректному підходу до хребта, бо вісь має бути такою, що якісно діє. Проте, всі положення на колінах теж прийнятні, так що сюди відноситься не лише медитативна практика, але і багато видів молитовних ритуалів. Буддійські уклони виходять від осі: у тхераваді ви сидите на колінах, а у ваджраяні ви стоїте. Але у будь-якому випадку ви відбудовуєте вісь,