Розрита могила. Голод 1932—1933 років у політиці, пам’яті та історії (1980-ті – 2000-ні). Георгий Касьянов

великій кількості студентів, що цікавилися історією СРСР – і для них Україна та одна з найбільших її трагедій стали видимими. По-друге, виник і незапланований результат – незважаючи на потужний «український акцент» книги, автор все ж таки писав про голод не лише в Україні, отже, його авторитет спрацював і на користь тих, хто виступав проти локалізації проблеми голоду 1932—1933 років «українськими сюжетами».

      У 1988 р. почала працювати міжнародна комісія юристів33, створена за ініціативою Світового конгресу вільних українців (СКВУ). Вона не мала якогось міжнародного юридичного статусу, хоча фактично відігравала роль неформального трибуналу (самі члени комісії в спілкуванні між собою іноді називали її саме так).

      Комісія складалася з поважних юристів найвищої кваліфікації, фахівців з міжнародного і кримінального права зі Швеції, Великої Британії, Бельгії, Франції, Аргентини, США та Канади34. Вона мала дослідити свідчення про голод 1932—1933 років та зробити висновки щодо наявності голоду 1932—1933 років, його причин, наслідків і винуватців. Висновки комісії35 мали, з одного боку, підсилити висновки комісії Конгресу юридичними аргументами (головним завданням було підтвердити тезу про геноцидний характер голоду 1932—1933 років), з іншого – бути аргументом в дискусії з речниками радянського керівництва, яке на момент фактичного створення комісії вже не заперечувало голод, але намагалося «мінімізувати» знання про нього, його причини та організаторів. Так само очікувалося, що комісія юристів вплине на тих західних дослідників, які чи то через політичні переконання, чи то виходячи з академічних мотивів, заперечували ряд фундаментальних положень ідеологічної версії голоду 1932—1933 років.

      Комісія спиралася на свідчення очевидців, публікації дослідників і досить обмежене коло документів. Декілька разів юристи зверталися до керівництва СРСР з проханням надати доступ до архівної інформації, однак відповіді не отримали.

      Утім, і наявної інформації вистачило, аби підтвердити факт голоду в СРСР у 1932—1933 роках і назвати його безпосередньою причиною «надмірну заготівлю зерна у липні 1932 р.», а передумовами – примусову колективізацію, розкуркулення і прагнення центрального уряду дати відсіч традиційному українському націоналізмові36.

      Проте, члени комісії не були одностайними з декількох питань, зокрема в трактуванні терміну «геноцид»37 стосовно подій 1932—1933 років, хоча вони визнали, що українці як нація були об’єктом особливо жорстокої політики радянського керівництва. Водночас, більшість членів комісії визнали, що немає підстав стверджувати, що голод 1932—1933 років був організований на систематичній основі для того, щоб зруйнувати українську націю раз і назавжди, скоріше радянська влада користалася голодом, аби завершити свою політику денаціоналізації. Комісія також не знайшла достатніх підтверджень, що голод був спеціально спланований, аби забезпечити успіх політики Москви.

      Висновки комісії

33

Рішення про створення комісії було ухвалено на конференції СКВУ у грудні 1983 р., проте перше засідання комісії відбулося аж у травні 1988 р. Майже три з половиною роки тривало формування комісії, збирання коштів на її роботу, збирання свідчень, вироблення технічного завдання (terms of reference), переговори щодо її статусу тощо. У пізніших дослідників її роботи (Е. Гоббінс, Д. Бойер) виникали запитання і зауваження щодо характеру взаємовідносин між членами комісії та замовником (СКВУ), зокрема, щодо тієї обставини, що робота членів комісії фінансувалася українською діаспорою – чи не впливало це на об’єктивність її висновків? Під час формування комісії до її складу не увійшов юрист з єврейського середовища (з огляду на тертя між українською та єврейською діаспорами). Членів комісії підбирали за рекомендаціями юристів СКВУ. Очолював комісію Дж. Сандберґ – людина, відома своїми антикомуністичними поглядами.

34

Варто згадати цікавий факт: членом комісії був Дж. П. Гампфрі, який у 1946— 1948 рр. керував іншою комісією, створеною ООН для підготовки проекту Конвенції ООН про запобігання злочину геноциду. Саме він, до речі, відстоював думку про те, що голод 1932—1933 років мав ознаки геноциду.

35

Досить докладний історичний нарис про обставини створення і роботи комісії, дискусії між її членами, іноді доволі драматичні епізоди її роботи міститься у надзвичайно інформативній статті: Hobbins A. J., Boyer D. Seeking Historical Truth: The International Commission of Inquiry into the 1932—33 Famine in Ukraine // Dalhousie Law Journal. – 2001. – Vol. 24. – P. 139—191.

36

Международная комиссия по расследованию голода на Украине 1932—1933 годов. Итоговый отчет 1990. – К., 1992. – С. 15. Англомовний оригінал звіту: International Commission of Inquiry Into the 1932—33 Famine in Ukraine. – 1990. – 214 р. Доступний на сайті СКВУ http://www.ukrainianworldcongress.org/Holodomor/ Holodomor-Commission.pdf

37

Три члени комісії погоджувалися з тим, що події 1932—1933 років містять ознаки геноциду, троє мали застереження щодо цього – як юридично-процедурні, так і змістовні.