Розрита могила. Голод 1932—1933 років у політиці, пам’яті та історії (1980-ті – 2000-ні). Георгий Касьянов

Ukraine in 1932— 1933. Огляд зусиль української діаспори подано у вельми інформативній статті канадського дослідника українського походження Ф. Сисина: Sysyn F. The Ukrainian Famine of 1932—3: The Role of the Ukrainian Diaspora in Research and Public Discussion // Studies in Comparative Genocide / Ed. by Levon Chorbajian, Geroge Shirinian. – McMillan, 1999. – P. 182—215. Див. також статтю В. Марочка в розділі ІІ книги: Голод 1932— 1933 років в Україні. – К., 2003. – С. 139—148.

      21

      Для політично і культурно активної частини української еміграції голод 1932— 1933 років був політично актуальним питанням вже з часів самого голоду: і коли йшлося про намагання організувати допомогу голодуючим, і коли йшлося про вшанування їх пам’яті.

      22

      Displaced persons – загальна назва еміграції зі Східної Європи та Балтії часів Другої світової війни.

      23

      P. Конквест на цей час мав неабияку популярність на Заході завдяки своїй праці про Великий Терор. Замовлення було зроблено від імені Українського наукового інституту Гарвардського університету – важлива формальність для академічної легітимації. Велику роль у підготовці праці P. Конквеста відіграв Дж. Мейс, який, власне, був асистентом-дослідником британської «зірки». P. Конквест розпочав роботу над цим проектом у 1981 р.

      24

      Фільм було продемонстровано на двох великих телевізійних каналах Канади, в багатьох університетах Канади і США. Його подальше використання як наочного посібника в курсах з історії прав людини було припинено через скандал, пов’язаний з використанням у візуальному ряді фотографій, які не мали відношення до голоду 1932—1933 рр. Перший консультант фільму, український дослідник Марко Царинник, який надав фото для авторів фільму і збирав інтерв’ю свідків для нього, наполягав на коректному використанні відеоінформації і відмовився брати участь у подальшій роботі над ним. Дещо специфічний спосіб використання фотографій (хоча і не новий в ідеологічних практиках ХХ ст.) дав підстави найбільш заповзятим опонентам поставити під сумнів правдивість як решти свідчень, так і моральну складову всієї кампанії. Ця обставина використовувалася критиками для дискредитації всіх інших зусиль української діаспори щодо просування теми голоду 1932—1933 років в публічному дискурсі.

      25

      Дж. Мейс опублікував спогади про утворення комісії та гру політичних інтересів у середовищі американських конгресменів, для котрих створення комісії було передусім справою відносин з виборцями. Варте уваги те, що тут довелося не лише враховувати поточні політичні інтереси американських можновладців, але й суперечності всередині української громади в Америці – коли один з американських колег попросив Дж. Мейса пояснити суть розбіжностей всередині української громади («наддніпрянці» – «галичани», православні – греко-католики, бандерівці – мельниківці), він зазначив, що зробити це «було б складніше від пояснення теорії відносності Ейнштейна». Див.: Мейс Дж. Діяльність Комісії Конгресу США з вивчення голоду в Україні // Голод 1932—1933 років в Україні. – К., 2003. – С. 800—816. Можливо, іронія цілком слушна, особливо якщо взяти до уваги і ту обставину, що ініціатор всієї справи, І. Ольшанівський, до складу комісії не потрапив. До справи долучилася діаспорна номенклатура, для якої це був переважно політичний проект.

      26

      Загалом до комісії входило 4 представники Палати представників і 2 – Сенату, а також 6 «публічних