Володимир Сосюра. Отсутствует

цим тобі віку. Ми, осиротілі, лишаємось з своєю великою любов’ю до людей, до слова, до поезії, до великої нашої матері – України. Камінь розпадеться і дерево тисячоліття розцвіте і опаде, а твоя поезія залишиться, і хай не ждуть сноби, що наше слово, наша рідна Україна зникне, бо Україна безсмертна, як безсмертний ти в ній. Холодно тобі зараз, поете, і сніг над тобою йде дуже холодний. Над твоєю труною в цей зимовий холодний день ми клянемось, що будемо любити свою мову, свій кароокий народ, свої звичаї так, як ти заповів у своєму вірші «Любіть Україну»:

      «Любіть Україну ві сні й наяву,

      Вишневу свою Україну!

      Красу її вічну, живу і нову,

      І мову її солов’їну».

      І хай тупість кретинів і невігласів, прелатів і єзуїтів, які вкоротили твоє життя після написання цього вірша… (2 сл.[8])…їх згадає над могилою великого українського поета. Пробач, що ми не покрили тебе славною козацькою китайкою по нашому звичаю і не поклали на твоє серце червону калину. Ти так те любив. Та червона калина твоєї України червонітиме в твоєму серці і в твоєму слові. Ми б хотіли поховати тебе так, як годиться великому співцеві і пронести тебе на своїх плечах по всьому Хрещатику, по всій нашій рідній землі. Що ж, кажуть «не можна!». А як жаль, що і в цім ми схиляємось до циркулярів, а не до вікових традицій нашого народу.

      Ну що ж, тоді ми, невдячні сини твої, понесемо тебе на своїх раменах у вічність і хай майбутнє зацвітає твоїм вишневим українським словом, словом революційного поета. Прощай, наш сизокрилий орле революції! Прощай, наш український Бояне! Навіки прощай!

ВЕРНО: (Підпис)ГДА СБ України, ф. 16, оп. 3 (1968 р.), спр. 2, арк. 57–60.Засвідчена копія. Машинопис.

      Сергій Гальченко

      Поетичні твори

ЛЮБІТЬ УКРАЇНУ!

      Любіть Україну, як сонце, любіть,

      Як вітер, і трави, і води,

      В годину щасливу і в радості мить,

      Любіть у годину негоди.

      Любіть Україну у сні й наяву,

      Вишневу свою Україну,

      Красу її, вічно живу і нову,

      І мову її солов’їну.

      Без неї – ніщо ми, як порох і дим,

      Розвіяний в полі вітрами…

      Любіть Україну всім серцем своїм

      І всіми своїми ділами.

      Для нас вона в світі єдина, одна,

      Як очі її ніжно-карі…

      Вона – у зірках, і у вербах вона,

      І в кожному серця ударі,

      У квітці й пташині, в кривеньких тинах,

      У пісні у кожній, у думі,

      В дитячій усмішці, в дівочих очах,

      І в стягів багряному шумі…

      Як та купина, що горить – не згора,

      Живе у стежках, у дібровах,

      У зойках гудків, і у хвилях Дніпра,

      У хмарах отих пурпурових,

      В огні канонад, що на захід женуть

      Чужинців в зелених мундирах,

      В багнетах, що в тьмі пробивають нам путь

      До весен і світлих, і щирих…

      Юначе! Хай буде для неї твій сміх,

      І сльози, і все до загину…

      Не можна любити народів других,

      Коли ти не любиш Вкраїну.

      Дівчино! Як небо її голубе,

      Люби

8

Так у документі.