Соловецький етап. Антологія. Антология

здібний гімназист Ананій Лебідь, вступив до Петроградської політехніки. Після Лютневої революції, в травні 1917 р., був рекрутований О. Керенським в армію і направлений в Петергофську школу прапорщиків, де і пробув до Жовтневого перевороту. Всі столичні плани юнака було зруйновано, він повернувся в батьківський дім до Чернігова. В грудні 1917 р. служив у Київському юнкерському училищі при Центральній Раді. Літом, в період Гетьманщини, служив у Чернігівському окружному суді перекладачем (володів українською, російською, польською та французькою мовами). Осінню 1918 р. навчався в Київському університеті на історико-філологічному факультеті, а в кінці 1918 р. повернувся в рідний Чернігів, де і завершив свою освіту в 1922 р. на словесно-історичному відділі Інституту народної освіти.

      Ананія Лебедя як успішного студента по закінченню навчання, залишають на роботі в ЧІНО викладати українську мову та літературу. Але ця сторінка біографії його була дуже коротка. Особова справа викладача ЧІНО датується 14.03.1924— 28.09.1924 рр. І має лише два документи. Наказ №319 від 14.03.1924 р.: «Поручить руководство кружком для изучения новейшей украинской литературы до конца текущего учебного года Ананию Лебедю с 15 марта с. г. ректор Воробьев». І другий документ: «Звільнити з посади лектора ЧІНО Лебедя А. Д. з 1 вересн 1924 р. Підстава: розпорядження ректора. Ректор Щербаков» [6, спр. №3976].

      Така коротка викладацька кар’єра пояснюється тим, що в Чернігівському інституті народної освіти змінилося керівництво. На місце ректора нова влада призначила В. Щербакова, для якого на перший план були висунуті не професійні, а ідеологічні та політичні чинники. І службові неприємності розпочалися не в одного молодого здібного викладача, а і в іншої «старорежимної» професури.

      Вже в часи навчання в ЧІНО, Ананій Лебідь працює в 1919—1922 р. в Чернігівському етнографічному музеї ім. Тарновського на посаді спочатку емісара, а з 1920 р. – помічника завідувача відділом рукописів. Тут А. Лебідь працював над архівами П. Куліша, І. Нечуя-Левицького, М. Коцюбинського та над архівом Чернігівського жандармського управління. В 1923 р. 25-річний молодий науковець, був запрошений С. Єфремовим співробітником комісії з видання пам’яток новітнього письменства при ВУАН.

      В 1921 р. в Чернігові була організована група молодих письменників, котрі збирались на квартирі художника М. Жука, щоб обговорити художні твори своїх членів. Ананій брав у них найактивнішу участь. На їх творчі вечори, за його свідченням, неодноразово приїжджав П. Тичина, критик Іванов-Меженко. Група розпалась в 1923 р.

      В чернігівський період свого життя юнак бере активну участь в і в роботі Чернігівського наукового та етнографічного товариств.

      У 1924р. в житті А. Лебедя розпочинається нова сторінка – він переїздить до Києва, вступає до аспірантури на кафедру літератури в інститут Т. Г. Шевченка.

      Особливо плідно в ці роки А. Лебідь працює над аналізом творчості М. Коцюбинського, якого він знав особисто, з яким разом працював і товаришував його батько. Амбітним задумом молодого літературознавця було повне, а не вибране видання