Іван Мазепа. Тетяна Таїрова-Яковлєва

ближайший боярин и наместник Новгородский»112.

      Під час кривавої різанини 1682 роки був убитий і давній суперник Голіцина – прославлений воєвода Г. Г. Ромодановський (між іншим, стрільці звинуватили того в «здачі» Чигирина113). Тепер вплив князя в Україні мав стати абсолютним.

      Проте події московської смути не могли не відгукнутися в Гетьманщині. Туди один за одним приходили суперечливі накази присягати то Петру, то двом братам, то правительці. До того ж старший гетьманський син Семен Самойлович, полковник стародубський, сам опинився у вересні 1682 року в селі Воздвиженському під час знаменитого Троїцького походу, в розпал Хованщини114. Його приїзд був використаний Софією як привід, щоб викликати Хованських і розправитися з ними115. Семен своїми очима бачив увесь хаос, що панував у Москві, те, що влада не контролювала події. Дозволю висловити собі припущення, що саме безвладдя в Москві дозволяє Самойловичу докорінно змінити свою поведінку.

      Збереглася сучасна дума, написана «кимось із ближніх підручних» Самойловича після його падіння116. У ній дуже яскраво описується, як гетьман на початку був «хорошим всем паном», але потім протиставив себе усім станам, давню вольність війська став ламати, ігноруючи раду, хотів усіх пересварити. Усіх людей він «за ніщо» вважав, «підніжками» називав і зневажав, сини його стали нестерпно пихаті, від них були утиски нестерпні117. Це свідоцтво збігається і з думкою старшини, висловленою в їх доносі в 1687 році. Сини Самойловича дійшли до того, що роз’їжджали по Україні в позолоченій кареті, купленій гетьманом у Ґданьську118.

      Ймовірно, зміни в поведінці гетьмана зачіпали й Мазепу. Він продовжував просуватися по службі, у 1681 році отримав звання військового осавула, що офіційно вводило його в еліту «генеральної» старшини119. Можна припустити, що успіхи в кар’єрі давалися нелегко. Мазепа пізніше у 1693 році згадував про «суворість» Самойловича120. Проте він залишався найважливішому провідником політики гетьмана, його довіреною особою і постійним гостем у Москві. Самойлович доручав йому найбільш складні завдання. Так Мазепа встановлює торгові зв’язки з московським купецьким двором, транспортуючи туди горілку і домагаючись високої ціни. Без певних зв’язків отримати на це дозвіл царя не міг і сам гетьман121.

      Особливо важливо відзначити, що з середини 80-х років Мазепа стає важливою ланкою в українській політиці Голіцина. У біографіях князя зазвичай не робилося спроб розібратися в його планах. Орієнтир на захід – ось основний постулат цих робіт. Правда іноді уточнення, що Захід в очах Голіцина представляла Польща (тій же латині, по зауваженню де ла Невіля, він вчився у польських наставників), тобто Річ Посполита (а не Голландія, як за Петра). Як уже говорилося вище, в планах Голіцина Україна була наріжним каменем. Його зовнішня політика була орієнтована на союз із Польщею. Але для цього потрібна була тиха й контрольована

112

Буганов В. И. «Канцлер» предпетровской поры. // Вопросы истории. 1971, № 10. С. 149.

113

Записки А. Матвеева. С. 379.

114

Восстание в Москве 1682 г. М., 1976. № 63. С. 85

115

Там же. № 75, 76, 83, 84.

116

В історіографії переважає думка, що дума ця «Ей Іване, поповичу Гетьмане» була написана Мазепою, адже тільки про нього з «найближчого оточення» гетьмана відомо, що він писав вірші. Та й за стилем вона дуже схожа з тими творами, які достовірно належать Мазепі.

117

Величко С. Летопись. Т. Ш. С.16—17.

118

Величко С. Летопись. Т. Ш. С. 21.

119

РДАДА. Ф. 210. Стовпці Білгородського столу. № 1139.

120

Оглоблин. С. 75.

121

ІР НБУВ. Ф. I. № 3893. Л. 4об.