Одіссея. Гомер

певнішого й кращого в світі,

      Тільки б у злагоді повній жили і домівку тримали

      Муж із жоною, одним ворогам лиш – на заздрощі злісні,

      ¹⁸⁵ Приязним людям – на радість, найбільше ж – собі на утіху.

      В відповідь білораменна сказала йому Навсікая:

      «Ти ні на дурня, чужинче, ані на лукавця не схожий,

      Щастям-бо всіх наділяє однаково Зевс олімпійський —

      Гідних людей і поганих, вже як кого сам побажає.

      ¹⁹⁰ Те, що тобі подає він, тобі й перетерпіти треба.

      Нині до нашого міста і в нашу країну прибув ти, —

      Отже, ні в одіжі ти і ні в чому нужди не зазнаєш,

      Що потерпілому треба, коли допомоги він просить;

      Місто тобі покажу і назву тобі ймення народу:

      ¹⁹⁵ Городом цим і землею феаки давно володіють,

      Я ж – дочка Алкіноя, відважного їх можновладця,

      Має-бо він у феаків і силу, і владу велику».

      Мовивши так, до служниць пишнокосих вона проказала:

      «Стійте, служниці! Куди-бо тікаєте, мужа уздрівши,

      ²⁰⁰ Наче вважаєте ви, що він – чоловік злоумисний?

      Ще не було між живущих, ще смертний такий не родився,

      Хто б до країни цієї прийшов, несучи до феаків

      Злу ворожнечу, – велика-бо ласка до нас у безсмертних.

      Одаль від інших людей, на краю многошумного моря

      ²⁰⁵ Mи живемо, і чужі поміж нас не мішаються люди.

      Нині ж до нас заблукав блуденник оцей бідолашний, —

      Треба про нього подбати; під захистом Зевса самого

      Всі подорожні і вбогі; й найменший дарунок їм любий.

      Дайте ж но швидше, служниці, чужинцеві їсти і пити

      ²¹⁰ Та покупайте у річці його, де од вітру затишно».

      Так вона мовила, й всі одна одну вони поскликали.

      В затишку там Одіссея вони садовлять, де сказала

      Їм Навсікая, дочка Алкіноя, відважного серцем,

      Плащ і хітон вони й інше кладуть біля нього одіння,

      ²¹⁵ Масла рідкого йому у дзбаночку дають золотому,

      Митись проводять його у хвилі потоку ясного.

      Відповідає служницям на це Одіссей богосвітлий:

      «Станьте-но одаль, дівчата, щоб сам міг обмити я з себе

      Твані солоний намул і маслом собі намастити

      ²²⁰ Тіло, – давно-бо його запашна не торкалась олія.

      Але відкрито при вас я купатись не буду, бо голим

      Сором мені між дівчат пишнокосих тут показатись».

      Мовив він так, і пішли вони й це Навсікаї сказали.

      З тіла тоді у потоці почав Одіссей богосвітлий

      ²²⁵ Твань обмивати, що спину і плечі укрила широкі,

      Піну обтер з голови, нанесену морем невтомним;

      Начисто потім обмивсь і, до блиску намазавшись маслом,

      Одіж нову надягнув, що дала йому дівчина юна.

      Зевсова донька Афіна тоді Одіссея відразу

      ²³⁰ Вищим зробила на зріст і повнішим і кучері пишні,

      Мовби вінок з гіацинтів, йому над чолом спорядила.

      Наче тямущий митець, що золотом срібло вкриває,

      Різних умінь від Гефеста й Паллади Афіни навчений,

      Радує око тонкими утворами свого мистецтва,

      ²³⁵