Гніздо. Володимир Єшкілєв

залишки старої будівельної техніки, резервуари з хімікатами.

      – А на відеозаписах і голограмах знайшли щось незвичне?

      – Адельма, яка нібито генерувала псевдоблискавку, була дуже великою, як на представника сімейства Adelma polaria bipunctata, і мала дивне забарвлення. Це маскування, сір. Ніяка то була не адельма.

      – Гм… Якщо, скажімо, чужі хотіли вбити Махоніко, – припустив Блісс, – то вони обрали надзвичайно складний й малоефективний спосіб.

      – У мене є припущення, сір, – повідомив Модо. Координатор раптом зауважив, що відстороненість зникла з очей техніка, які сяяли передчуттям великого відкриття.

      – Я слухаю.

      – Це не був замах на вбивство, сір. Це було щось інше. Я впевнений. Там, сір, на сусідньому будівельному майданчику під час нападу також сталось щось подібне. Блискавка вразила ще одну дівчину із числа інженер-курсантів. Її звати Орбана Сотазія Анс, відзивається на псевдо «Оса». Вона вчиться разом із Махоніко, і вони близькі подруги. Тобто навіть не подруги, а ще ближчі. Так, сір, ви правильно мене зрозуміли. На тому майданчику, де працювала Анс, не було спецапаратури, проте я маю певність, що її також «позначили» аномальним плазмоїдом.

      – Цікаво. Проте для такої впевненості потрібні факти.

      – Вони є, сір, їх достатньо, повірте мені. Тотожні ураження, не характерні для звичайної блискавки. Я можу підкріпити «нехарактерність» уражень більш аніж переконливою статистикою. Як місцевою, так і зібраною на Випереджаючих планетах. Для Землі, скажімо, це сотні тисяч випадків на протязі тисячі років. Повне співпадіння клінічної симптоматики. Що в Махоніко, що в Анс. І повна відмінність з переважаючою більшістю тих випадків, які були знайдені мною в архівних базах. Я відчув, що тут простежується якась закономірність. Подивився біографічні файли покійного брата Махоніко – терориста Хепі Етальдіно. Його життя тут, на Аврелії, достатньо ретельно задокументоване. В його біографії також був епізод з нападом адельм. Коли йому було шістнадцять років, у поселенні Нова Джорджія. Та сама історія. Опіки очей, локальний параліч, струменеве ураження шкіри. А ще я продивився файли терористки Шерми…

      – Навіть так, – Блісс похитав головою. Чи то здивовано, чи то несхвально.

      – Я отримав на це дозвіл від керівництва управління «А», – повідомив технік, не відводячи погляду. Помовчав, чекаючи на реакцію Блісса; не дочекався й додав: – Дозвіл від адмірала Хангара. Тридцять дві години тому.

      – Невже вам, Модо, приносить задоволення дратувати своїх безпосередніх керівників зверненнями «через голову»? – координатор розвідувальних проектів пройшовся поглядом мішкуватим комбінезоном техніка, його кирпатим безбарвним обличчям, вузькою лінією рота і жіночою шиєю.

      «Дигендер, умовно повноцінна двостатева особина, прикрий збій еволюційної програми, – Блісс зусиллям волі придушив хвилю обридження, яка вже напинала свій гребінь у його єстві. – Що з нього візьмеш, з цього нещастя. Його (чи то «її») ображено ще до народження. І він (вона) дуже корисний (корисна). Допитливий