Чудесна мандрівка Нільса з дикими гусьми. Сельма Лаґерлеф

чекав годину. Чекав дві години… три…

      Чорна смужка води між берегом і крижиною ставала дедалі вужчою.

      Ось лис вловив гусячий дух.

      Смірре ковтнув слину.

      З шелестінням і легким дзенькотом крижина вдарилася об берег…

      Смірре приловчився й стрибнув на лід.

      Він підкрадався до зграї так тихо, так обережно, що жоден гусак не почув наближення ворога. Але стара Акка почула. Її різкий крик рознісся над озером, розбудив гусей, підняв всю зграю в повітря.

      Та все ж Смірре встиг схопити одного гусака.

      Від крику Акки Кебнекайсе прокинувся й Мартін. Сильним помахом він розкрив крила й стрімко злетів угору. А Нільс так само стрімко полетів донизу.

      Він стукнувся об лід і розплющив очі. Спросоння Нільс навіть не зрозумів, де він і що з ним сталося. Та раптом він побачив лиса, що тікав з гусаком в зубах. Не вагаючись, Нільс кинувся навздогін.

      Бідолашний гусак, що потрапив у пащу Смірре, почув тупіт дерев’яних черевичків й, вигнувши шию, з боязкою надією озирнувся.

      «Ах, он хто це! – сумно подумав він. – Отже, пропав я. Куди такому впоратися з лисом!»

      А Нільс зовсім забув, що лис, якщо схоче, може розчавити його однією лапою. Він гнався по п’ятах за нічним злодієм і твердив сам собі:

      – Лише б наздогнати! Лише б наздогнати!

      Лис перестрибнув на берег – Нільс за ним. Лис кинувся до лісу – Нільс за ним.

      – Зараз же відпусти гусака! Чуєш? – кричав Нільс. – Інакше я тебе так відлупцюю, що не радий будеш!

      – Хто це там пищить? – здивувався Смірре.

      Він був допитливим, як усі лиси на світі, тому зупинився й повернув морду.

      Спочатку він навіть не побачив нікого.

      Лишень коли Нільс підбіг ближче, Смірре розгледів свого страшного ворога.

      Лису стало так смішно, що він ледве не випустив здобич.

      – Кажу тобі, віддавай мого гусака! – кричав Нільс. Смірре поклав гусака на землю, притис його передніми лапами й сказав:

      – То це твій гусак? Тим краще. Можеш подивитися, як я ним поласую!

      «Цей рудий злодюга, здається, й за людину мене не вважає!» – подумав Нільс і кинувся вперед.

      Обома руками він вчепився в лисячий хвіст і смикнув що було сили.

      Від несподіванки Смірре випустив гусака. Тільки на секунду. Але й секунди вистачило. Не гаючи часу, гусак рвонувся вгору.

      Він дуже хотів би допомогти Нільсу. Але що він міг вдіяти? Одне крило у нього було зім’яте, з іншого Смірре встиг повисмикувати пір’я. До того ж у темряві гусак майже нічого не бачив. Може, Акка Кебнекайсе щось придумає? Треба швидше летіти до зграї. Не можна ж лишати Нільса в такій біді! І, важко змахуючи крилами, гусак полетів до озера. Нільс і Смірре проводжали його поглядом. Один – з радістю, інший – зі злістю.

      – Ну що ж! – прошипів лис. – Якщо гусак втік від мене, то тебе я вже не випущу. Миттю проковтну!

      – Ну це ми ще побачимо! – сказав Нільс і ще дужче стиснув лисячого хвоста.

      Й справді, спіймати Нільса виявилося не так просто. Смірре стрибнув вправо, а хвіст