Скандальний випадок із патером Брауном = The Scandal of Father Brown. Гілберт Кіт Честертон

І там справді щось сталося, але це була не сутичка.

      – Чому ж розбите дзеркало? – різко спитав Беґшоу.

      – Тому, що в нього влучила куля, – переконливо пояснив патер Браун. – Кулю цю випустив злочинець. А пальму, ймовірно, перекинули свічада, що розлетілися на друзки.

      – Гаразд, і куди ще міг він стріляти, якщо не у Ґвінна? – поцікавився слідчий.

      – Це швидше належить до галузі метафізики, – сказав слуга Божий нудьгуюче. – Певна річ, у цьому випадку він цілив у Ґвінна. Але річ у тім, що судді там не було, отже, вистрелити в нього вбивця ніяк не міг. Він був у передпокої сам.

      Священик замовк на мить, потім він продовжив незворушно:

      – Ось у мене перед очима дзеркало, те саме, що висіло тоді в кутку, ще цілісіньке, а над ним – довголиста пальма. Навколо напівтемрява, в дзеркалі відображаються сірі, одноманітні стіни, і цілком може здатися, що там коридор. І ще може привидітися, ніби людина, відбита в дзеркалі, виходить із внутрішніх кімнат. Цілком може також примаритися, ніби це – господар будинку, якщо тільки відображення мало з ним хоча б найвіддаленішу схожість.

      – Зачекайте! – закрив собі рота Беґшоу. – Я, здається, починаю…

      – Ви починаєте все розуміти й самі, – погодився патер Браун. – Ви починаєте тямити, чому всі підозрювані в цьому вбивстві апріорі невинні. Жоден із них за жодних обставин не міг прийняти своє відображення за Ґвіннове. Орм одразу впізнав би свою шапку жовтого волосся, яку ніяк не сплутаєш з лисиною. Флуд побачив би руду шевелюру, а Ґрін – червону жилетку. До того ж усі троє низького зросту й одягнені скромно, а тому жоден із них не вважав би своє відображення за високого, худорлявого, літнього пана у фраку. Тут треба шукати когось іншого, такого ж високого та худорлявого. Тому я й сказав, що мені відома зовнішність убивці.

      – І що ж ви хочете цим довести? – спитав Беґшоу, пильно дивлячись на нього.

      Священик уривчасто, хриплувато реготнув, що різко відрізнялося від його звичного м’якого голосу.

      – Я хочу довести, що ваше припущення сміховинне і просто немислиме, – відповідав він.

      – Що ви маєте на увазі?

      – Я маю намір збудувати захист обвинуваченого, – сказав патер Браун, – на тому факті, що прокурор лисий.

      – Боже милий! – тихо промовив нишпорка і встав, озираючись на всі боки.

      А священик поновив свою промову незворушним тоном:

      – Ви простежили дії багатьох людей, причетних до цієї справи. Ви, поліціянти, дуже пильно цікавилися вчинками поета, лакея та журналіста з Ірландії. Але ви зовсім забули про вчинки жертви. Тим часом його лакей був щиро здивований, коли дізнався, що господар повернувся настільки несподівано. Адже суддя поїхав на врочистий обід, який не міг швидко скінчитися, бо там були присутні всі світила юриспруденції, а Ґвінн раптово повернувся звідтіля додому. Він аж ніяк не занедужав, бо не просив викликати лікаря. Можна бути абсолютно впевненим, що він посварився там із кимось із тих видатних юристів. Серед цих правників нам і варто