Скандальний випадок із патером Брауном = The Scandal of Father Brown. Гілберт Кіт Честертон

мій хлопчику, – зронив старший слідчий, погладжуючи сиву гостру борідку. – Через три хвилини після того, як ви на прохання пана Ройса вирушили за священиком, вся історія стала ясна, як божий день. Ви знаєте одутлого лакея в чорних рукавичках, того самого, котрий сам спинив потяг?

      – Звісно, знаю. Побачивши його, в мене мурашки по спині побігли.

      – Отже, – промовив Ґілдер, – коли потяг зник із поля зору, цей чоловік також зник. От уже справді злочинець із холодним серцем! Утік тим потягом, який мав викликати поліцію, правда спритно?

      – Отже, ви абсолютно впевнені, – зауважив молодший детектив, – що він справді вбив свого господаря?

      – Атож, синку, абсолютно впевнений, – відповів Ґілдер сухо, – вже хоча б з тієї дріб’язкової причини, що він прихопив двадцять тисяч фунтів готівкою з письмового столу господаря. Ні, тепер єдині труднощі, якщо тільки це взагалі можна так сказати, полягають у тому, щоб з’ясувати, як саме він його вбив. Схоже, що череп проламали якимось важким предметом, але поблизу важких предметів не виявлено, а забрати зброю з собою було б для вбивці обтяжливо, хіба що вона дуже маленька і тому не привернула уваги.

      – Можливо, вона, навпаки, дуже велика і тому не привернула уваги, – сказав маленький священик із дивним, уривчастим сміхом.

      Почувши таке безглуздя, Ґілдер обернувся і суворо попросив патера Брауна пояснити свої слова.

      – Я сам знаю, що виразився необачно, – сказав священик збентежено. – Виходить як у казці. Але бідолаху Армстронґа вбили ломакою, яка до снаги лише велетню, великою зеленою довбнею, дуже великою і тому непомітною, її зазвичай називають землею. Він розбився на смерть ось об цей зелений насип, на якому ми зараз стоїмо.

      – Про що це ви торочите? – жваво спитав детектив.

      Патер Браун звернув кругле, як місяць, обличчя до фасаду будинку та подивився вгору, короткозоро мружачи очі. Простеживши за його поглядом, всі побачили на самій горі цієї глухої частини будинку, на горищі, розчинене навстіж вікно.

      – Хіба ви не бачите, – сказав він, вказуючи на вікно пальцем з якоюсь дитячою незручністю, – що він упав он звідтіля?

      Ґілдер, насупившись, глипнув на вікно і сказав:

      – Авжеж, це цілком імовірно. Але я все ж не збагну, звідки у вас така впевненість.

      Патер Браун широко вирячив сірі очі.

      – Ну та як, – сказав він, – на нозі ж у трупа є шматок мотузки. Хіба ви не бачите, що он там із вікна звисає інший шматок?

      На такій висоті всі предмети здавалися крихітними порошинками або волосками, але проникливий старий слідчий був задоволений таким поясненням.

      – Маєте рацію, сер, – сказав він священику. – Одне очко на вашу користь.

      Тільки-но він устиг вимовити ці слова, як екстрений потяг, що складався з єдиного вагона, здолав закрут ліворуч від них, зупинився і звідти висипав цілий загін правоохоронців, серед котрих виднілася відразлива пика Маґнуса, лакея-втікача.

      – Отакої! Його вже заарештували! – скрикнув Ґілдер і кинувся вперед із несподіваною